Нещодавно міністроборони Павло Лебедєв заявив, що вже употочному  році буде призупиненийпризов на строкову військовуслужбу.»Українське військо зазнаєдокорінних змін. Буде переглянутоструктуру та систему управління Збройнимисилами і поліпшено систему підготовкифахівців, призупинено призов на строковувійськову службу з одночасним переходомдо комплектування армії виключно законтрактом, як це зроблено сьогодні упровідних країнах світу», - зазначивзокрема очільник Міноборони.

Голова оборонноговідомства також пообіцяв модернізаціюармії новими зразками озброєння тавійськової техніки, інтенсифікаціюбойової підготовки, підвищення вишколуособового складу та забезпеченнясоціальних гарантій військовослужбовців.

Варто зауважити, щовисокопосадовці впродовж останніхроків називають різні терміни остаточногопереходу армії виключно на контрактнуоснову. Приміром, під час президентськоївиборчої кампанії кандидат ВікторЯнукович запевняв українців у тому, щов разі його перемоги професійна арміяз’явиться вже у 2011-му. Весною минулогороку начальник Генштабу Збройних силВолодимир Замана заявляв, що у 2014-муармія повністю перейде на контрактнуоснову. А ось попередник чинного міністраоборони, екс-керівник МОУ Дмитро Саламатінзапевняв, що на контракт армії вдастьсяперейти не раніше 2017-го.

Про перспективи переходудо контрактного способу комплектуванняармії, очевидні та завуальовані перешкодина цьому шляху, «Обозреватель» говоритьз екс-міністром оборони України, колишнімголовою парламентського Комітету зпитань національної безпеки та оборони,народним депутатом («Батьківщина»)Анатолієм Гриценком.

Чинний міністроборони заявляє про те, що у поточномуроці буде призупинено строковий призовдо армійських лав. Наскільки Українасьогодні готова до переходу  наконтрактну армію, передусім організаційно?

Якщо давати загальнуоцінку, то я вважаю цю заяву міністрапоспішною і по своїй суті вона не будереалізована. Говорити про те, що протягомроку можна перевести Збройні сили в їхнинішньому стані на контрактний принципкомплектування – це авантюра.

Чому саме авантюра,аргументуйте.

Ми у 2005-2006 році згідноз Указом Президента, провели експеримент по переведенню ЗСУ наконтрактний принцип комплектування. Вході цього експерименту було укомплектованоконтрактниками три бригади  - по однійбригаді в кожному виді Збройних сил (усухопутних військах, військово-морськихта повітряних силах).

За підсумками експериментубули зроблені чіткі висновки про те, щопотрібно зробити для того, щоб перехідна контракт був успішним. Цих висновківі, відповідно завдань, є чотири.

Перше – необхіднозабезпечити високий темп бойовоїпідготовки. Чому це важливо? Щобконтрактнику було цікаво, щоб він несидів у класі і не підмітав плац, апрацював на полігоні і реалізував себеяк професіонал.

Друге завдання –забезпечити контрактника службовимжитлом. Щоб він після полігону повертався і мав гуртожиток, а невитрачав  дві третини свого грошовогозабезпечення на орендоване житло,втрачаючи таким чином мотивацію длястворення сім’ї і взагалі свого розвиткуяк людини.

Третє завдання – грошовезабезпечення контрактника має бути якмінімум на 10% вищим від середньої зарплатипо країні. Тільки тоді до армії підутьрозумні, сильні фізично, здібні люди, ане ті, хто з багатьох причин не вписавсявзагалі в цивільне життя  і не маєжодного робочого місця.

Четверте завдання, якепотрібно вирішити, – забезпечитиконтрактника привабливим соціальнимпакетом.

Що саме має входитидо цього соцпакета?

Можливість отримативищу освіту під час проходження служби,медичне страхування і забезпечення,відпочинок, тощо.

Чи реально виконатиокреслені вами чотири завдання протягомроку – півтора, як це анонсує міністроборони?

Ні, неможливо. Максимум,що можна зробити – реалізувати четвертезавдання, тому що в структурі Міністерстваоборони є вищі навчальні заклади і тамсправді є можливість отримати освіту.Також є певний рівень медичногозабезпечення. А все решта відсутнє.Немає техніки, коштів на бойову підготовку,будівництво службового житла і такогогрошового забезпечення, яке б трималолюдей в армії.

Пункт про перехідна контрактну армію є в програмах чи невсіх провідних політичних сил країни.Чому ж тоді при такому великомудекларативному бажанні нічого незмінюється?

Кілька позицій. Я заразперебуваю у складі фракції «Батьківщина».Ви кажете, що в усіх програмах присутнійпункт про перехід  на контрактнуармію. Це неправда. В програмі «Батьківщини»на виборах 2012 року такого пункту незначилося, можете перевірити це на сайтіпартії. Подібні обіцянки лунали під часпрезидентської виборчої кампанії у2010-му, в тому числі з вуст Юлії Тимошенко.Я ж тоді публічно говорив, що це неможливо.

У свою чергу ПрезидентЯнукович пообіцяв з 2011 року переведенняармії на контракт. І тоді також я сказав,що це абсолютно нереальне завдання.Тому моя позиція в цьому питанні єпослідовною.

Гаразд, а які терміниостаточного переходу на контрактнуармію, на ваш погляд, є реальними?

Коли у 2004 році ВікторЮщенко йшов на президентські вибори (ая тоді працював у його штабі), я записав,а він підтримав програмний пункт пропереведення армії на контрактну основудо 2010 року. Це тоді було абсолютнореалістично, і я забезпечив би це. Але,як ви знаєте, я був міністром оборонитільки до 2007-го.

Тоді це справді булореально, ми крок за кроком рухалися домети. Будували службове житло новоїякості. До речі, воно без перебільшеннябуло такої якості, якої немає в арміяхПольщі, Словаччини та багатьох іншихкраїн.

Темп бойової підготовкитоді був набагато вищим, вона булацікавою. Вирішувалося питання грошовогозабезпечення. Ви пам’ятаєте, я тодіпоставив умову, що якщо цього не будезроблено, я піду з посади міністра, аякщо буде – поголю свою бороду. Врешті-рештдовелося поголити бороду, оскільки вквітні 2007 року уряд прийняв відповіднерішення, яке я вніс.

Скільки заразпотрібно фінансів для переведення арміїна контракт?

Мені важко сказати,тому що бюджет Збройних сил на поточнийрік чи не вперше за всі останні роки,навіть в абсолютному виразі, менший ніжбув у попередньому році. Якщо ранішекожного року додавали, то зараз навпаки- зменшили. Тому зараз жодних фінансовихпередумов ні для збільшення грошовогозабезпечення, ні для закупівлі новоїтехніки, ні для підвищення бойовоїпідготовки, ні для будівництва службовогожитла не існує. А загальноекономічнаситуація, яка відображена в бюджеті,показує, що серйозних збільшень оборонногобюджету не передбачається. Ось чомузаяви про перехід на контрактну основує авантюрою. Навіть якщо припустити, щоміністр щиро хотів це зробити, вінзв’язаний по руках і ногах, адже сьогоднінемає жодних фінансових можливостейдля цього.

Не потрібно бутифахівцем, щоб розуміти елементарне:армія, оборона – це одна з фундаментальнихзасад державності. Що сьогодні собою(кількісно, якісно, технічно) являєукраїнська оборона і якою вона мала ббути в ідеалі?

Ви - цивільна людина іабсолютно правильно говорите про те,що армія є важливим державним інститутомі проблема обороноздатності має бутизавданням для всієї країни, а не тількиГенерального штабу чи міністра оборони.

Найпершу скрипку тутмає грати Президент – Верховнийголовнокомандувач Збройних сил України.Але Віктор Янукович чи не знає, чи йомуне доповіли, що він є Верховнийголовнокомандувач саме ЗСУ. Адже вінсьогодні більше уваги приділяє розвиткуСБУ, внутрішніх військ, прокуратури,судів, податкової міліції. Тобто виходить,що він є головнокомандувач СБУ, прокуратуриі міліції, а Збройні сили для ньогопріоритет номер сто. Президент і урядне займаються армією, вони не знаютьїї. Я говорю про це не емоційно і можупідтвердити сказане конкретними фактами.

За майже три рокиправління Віктора Януковича і йогоуряду не розроблено жодного програмногодокумента, який би визначав параметриі вимоги до розвитку армії навіть наодин рік. Такого документа не існує вприроді!

В історії України такогоще не було, щоб армія не знала, куди вонарухається, тому що за цих умов перспективиі напрями розвитку армії визначає (вибудете здивовані) міністр фінансів.Скільки міністр фінансів дасть грошей,стільки й будуть планувати виділити наоборонну сферу. Це кардинально неправильно.

Тим більше неправильнопісля оголошення позаблокового статусу,тому що після цього почали говорити проскорочення армії, а потрібно робитинавпаки. Якщо ми відмовилися відсоюзників, від руху в напрямі НАТО,значить ми покладаємо завдання оборонивиключно на власну армію і економіку.Це означає, що ми маємо збільшуватифінансування, чисельність армії, а такожпотік техніки в армію. Сьогодні ж навпакиговорять про якісь чергові прожекти поскороченню. Це непрофесійно ібезвідповідально.  Таким чином, арміюу нас знищать повністю.

І скільки ще рухатисядо крайньої межі, тобто на якому етапішляху до прірви ми знаходимося?

Все насправді визначаєтьсяу порівнянні. Я знаю цю сферу професійно.І як екс-міністр, і як колишній головапрофільного комітету, і як офіцер можусказати, що в той період (період, колиГриценко перебував на посаді міністраоборони. – Авт.) показники бойовоїпідготовки були в Україні вищі ніж вРосії чи Білорусі. Тобто, навіть заскладних умов можна досягати позитивногорезультату.

Щодо нинішнього станусправ… Сигнал публічної тривогинеобхідно було включати раніше. Заразже про проблеми армії потрібно простокриком кричати. Навіть у 2010 році, яктільки Віктор Янукович став Президентом,я, очолюючи парламентський Комітет знацбезпеки і оборони, письмово інеодноразово звертався до нього задорученням Комітету. В тих листахговорилось про те, що ситуація в арміїблизька до катастрофи, офіцерськийкорпус деморалізований, і в нинішньомустані Збройні сили України неспроможнівиконувати в повному обсязі навітьзавдання мирного часу. Про підготовкудо локалізації якогось серйозногоконфлікту навіть не йдеться.

Такі жорсткі словавимагали певних дій з боку Президента.Дій не було, цікавості не було, все, якто кажуть, по барабану. Тому розраховуватина те, що хтось займеться армією, якщоцим не займається Верховний головнокомандувачЗСУ, немає жодних підстав.

Для мене очевидно, щосерйозний прорив у відновленні Збройнихсил і забезпеченні їх подальшого розвитку(в тому числі перехід на контрактнийпринцип комплектування), можливі лишепісля того, як на Банковій сидітимеінший Президент. Президент, якийрозумітиме важливість армії принаймнітак, як її розумієте ви. Президент, якийпрофесійно підходитиме до вирішенняпитань, пов’язаних з армією, відводячидля цього свій час як глава держави.Зрештою, це його прямий конституційнийобов’язок.

Чи може якимосьчином вплинути на ситуацію ВерховнаРада? Принаймні, на законодавчому рівні.

Все що можна було зробитизаконодавчо, Верховна Рада зробила іякщо вносяться відповідні законопроективід уряду, ВР розглядає їх невідкладно.Це перше.

Друге. У 2010 році, колиза одну ніч повернулися до староїКонституції, Віктор Янукович позбавивВерховну Раду впливу на кадрову політику.Якщо раніше ВР могла призначити абозняти міністра, то зараз такого прававже немає – це виключно повноваженняПрезидента.  Заступники міністра,генералітет – це теж повноваженняПрезидента. Тому він, а не Верховна Рада,має усі важелі впливу. ВР може викликатиміністра, послухати його, як ми слухали Єханурова и Єжеля, але це все тількирозмови.

У минулому році мипровели парламентські слухання з питаннябоєздатності Збройних сил та іншихсилових структур. За підсумками слуханьприблизно на десяти аркушах буливикладені наші оцінки і пропозиції проте, що і як потрібно робити. Це все булонаправлено в письмовій формі Президенту і уряду. Якщо ви самі не знаєте, тоось вам професійна порада: беріть,читайте, робіть. А цей документ, зазначу,готували люди, які армію знають професійноі серед них - представники різнихполітичних сил. Там був і міністр оборониГриценко, і міністр оборони Кузьмук, ікомандувач Сухопутних військ Петрук,інші генерали та офіцери. Всі ці людидали пораду, яка набагато сильнішапрофесійно по своїй суті від того, щосьогодні може запропонувати Міністерствооборони.

Що ми побачили врезультаті? Немає жодного інтересу іжодної реакції. Проблема насправді наБанковій, тому я особисто до 2015 рокунічого не очікую. Я хотів би лише, щобза цей час «не вимили» з офіцерськогокорпусу тих кращих людей, які пам’ятають,що таке справжня бойова підготовка абобрали участь у миротворчих операціяхі мають певний бойовий досвід. Збереженнякадрового потенціалу – це дуже і дужеважливо.

А якщо зараз навітьдати гроші на армію, немає впевненостів тому, що вони будуть ефективновикористані саме для реалізаціїпріоритетних завдань. Чому? Тому що тіпрожекти, які час від часу озвучуютьсяв Генеральному штабі і Міністерствіоборони, не витримують жодної критики.Там, наприклад, говорять про те, щоповітряні сили, як вид Збройних сил, намвзагалі непотрібні. Словом, звучитьчимало дурнуватих пропозицій, які єзгубними для обороноздатності нашоїдержави. Ось який рівень там залишився…Це величезна проблема і вона вже вийшлана рівень серйозної загрози національнійбезпеці. Але повторюю: прийняти рішення,чи то щодо програми розвитку, чи то щодокадрових призначень, може лише одналюдина. Прізвище цієї людини не Гриценкоі не ваше. Її прізвище Янукович ВікторФедорович.

Анатолій ГРИЦЕНКО