У березні минулого року, коли втік Янукович, ЗМІ почали робити репортажі про беркутівців/альфівців та інших працівників силових структур, що брали участь у протистоянні на Майдані, – вивчали, так би мовити, протилежний бік барикад.

Майже в усіх матеріалах наголошували на тому, що хлопці зазомбовані російською пропагандою, що РФ для них – ідеал, Путін – сильний лідер, Захід нас хоче посварити тощо. Причинами такої спотвореної світоглядної картини називали російські фільми і серіали, яких «переїли» наші силовики.

Немає ніяких сумнівів, що стан нашого медійного простору є ненормальним. Програма телепередач є яскравим свідченням нашого постколоніального статусу. Та, власне, не маючи повноцінного політичного й економічного суверенітету, на суверенітет медійний важко сподіватися. І ситуацію, безумовно, треба виправляти.

Але мені одразу подумалося: «А чого ці серіали і фільми про заліщанських ментів, кадетів і десантуру не зазомбували майданівців?». Адже на Майдані була не тільки високочола інтелігенція, здатна фільтрувати й аналізувати зміст медіаконтенту. Там були і прості хлопці/дівчата із сіл та маленьких містечок, які за соціальним походженням та рівнем освіти мало відрізнялися від своїх супротивників по той бік барикад. Для них що, якісь особливі, патріотичні канали існували? Ні, звичайно. Вся Україна живе в одному інформаційному полі.

Беркутіців і альфівців із омегівцями й іншими барсами зазомбували не запоребрикові серіали (кінопродукція із відповідним змістом лише посилювала та закріплювала ефект зомбування). Мізки цим людям вправили «атци-камандіри».

Слід мати на увазі, що у вертикальних, воєнізованих структурах роль командира є величезною. Особливо з огляду на те, що набирають туди людей специфічного складу: природжених виконавців, які схильні підкорятися авторитету. А наші силові структури ще й значною мірою комерціалізовані та корумповані, так що командир не тільки наставник, але й годівник.

Кремлівське керівництво давно планувало агресію проти України, тому щільно опікувалося кадровим складом українських силових структур (ну, ви ж знаєте: кадри рішають усьо). Особливого розмаху цей процес набув за президентства Януковича. Москва насичувала МВС, СБУ, ЗСУ своєю агентурою. Яка й прищеплювала підлеглим відповідні цінності.

Януковича евакуювали, а вертикаль залишилася. Чи всіх резидентів і жлобів замінили на патріотів? Сумніваюся. Більш того, є великі сумніви у нових призначеннях, як показує досвід новоствореної поліції, для якої не знайшлося україномовного начальника із відповідною освітою, досвідом та рівнем знань.

Вимагати українського контенту на телебаченні, безумовно, потрібно (хоча, поки не зміняться володарі зомбоящиків, справжніх українських медіа чекати не варто). Але ще важливіше пильнувати за призначеннями у вертикальних структурах. Локомотивом змін як у хорошому так і поганому напрямку є не віртуальні персонажі, а живі, реальні люди.