Зараз у мене вкинуть гівном. Великою порцією. Але все ж. Увімкнув зомбоящик. В усіх новинах про нацгвардійців, які були поранені-вбиті під Верховною Радою. Журналісти поїхали в рідне село одного загиблого. Інші беруть інтерв'ю у друзів. Інші приїхали в частину.

Стрічка новин переповнена: «Турчинов пообіцяв нові квартири важкопораненим під Радою нацгвардійцям»; «президент Петро Порошенко відзначив нагородами трьох загиблих і дванадцять поранених бійців Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ, які постраждали в результаті подій біля Верховної Ради 31 серпня»; «загиблі нацгвардійці отримають статус учасника АТО».

Розганяють. Лицемірно і тупо. Фейсбук-міністри призначають когось винними, плювавши на презумпцію невинуватості, незважаючи на те, що справа «мутна» і потребує всебічного розслідування. Просто політична доцільність на крові пацанів. Лови момент – мочи опонентів, відвертай увагу від важливішого. Маніпулюй.

Шановні. У нас півтора року війна. На фронті гинуть і калічаться хлопці. За цих півтора року практично щодня і щоночі. Багато самострілів, багато мутняка, підривів аватарів на розтяжках, необережного поводження тощо.

Але є сотні і тисячі героїв. Іноді ці герої гинули десятками на день, іноді сотнями. Про них забули.

Є десятки і сотні родин, що не отримали і не отримають компенсації, квартири, статуси учасника бойових дій, медалі та відзнаки... Ніколи. Про них забули.

Бо немає політичної доцільності. Вони нікому не цікаві.

Я особисто знаю людей, які палили танки, людей, які влаштовували блискучі диверсії, виходили і виводили підрозділи із засідок і котлів, самі влаштовували котли, знищували диверсійно-розвідувальні групи противника, рятували десятки життів побратимів.

Багато з них на перших етапах війни не були оформлені. Так і загинули або були поранені. Про них забули.

Багато хто сидить в ІТТ, СІЗО, тюрмах за сфабрикованими звинуваченням. Така політична доцільність. Ізолювати або викинути зі гри надто «буйних».

Багато кого по кілька разів подавали на відзначення державними нагородами, але ніхто цих нагород так і не бачив.

Десятки людей сидять у підвалах і ямах у своїй країні. Про їх обмін домовляються або не домовляються медведчуківські мерзотники.

Бо така політична доцільність. Про цих людей забули. Говорити про них у політикумі не модно, немає доцільності.

Зате – квартири, статус учасника бойових дій, медалі загиблим і пораненим нацгвардійцям. З піаром. З надривом.

Мабуть це комусь зручно і вигідно. Цирк на крові. Політична доцільність. Проте про цих хлопців теж забудуть...

P. S. Я не переварюю «Свободу», Тягнибока й аналогічних клоунів. Паталогічно їх не сприймаю, хоча знайомий з кількома ніби адекватними і розсудливими людьми / бійцями з їхньої партії.

P. S. S. Я вважаю, що кидати у мирному місті гранати в ментів на мітингу – злочин, і ніяким чином не виправдовую того, хто це зробив.