Однозначних заяв робити не слід, однак із кожним днем імовірність того, що це було рукотворною терористичною дією, стає дедалі вищою, зазначає в своєму блозі на «Новому часі» російський політолог Дмитро Орєшкін. Так, аналітики розвідувальної компанії Stratfor заявили про те, що найімовірнішою причиною катастрофи А321 на Синайському півострові став вибух бомби на борту літака.

Stratfor – це приватна дослідницька корпорація, яка дбає про свою репутацію, і, крім усього іншого, тісно пов'язана з оборонним відомством Сполучених Штатів. Тому вони дуже акуратно, але небезпідставно висловлюють гіпотезу про вибух.

Більш того, дана версія причини аварії російського літака цілком вписується в заяву ІДІЛ про джихад проти Росії. Враховуючи, що у ІДІЛ є розгалужена мережа впливу, цілком можна припустити, що на борт була пронесена якась штучка, яка і вибухнула в потрібний момент. Тим паче, служба безпеки Єгипту – не найвищого рівня. Той же Stratfor резонно зазначає, що літаки в повітрі самі собою не розвалюються. А321 летів на великій висоті, ніяких стрибків і повітряних ям там немає, тому без якогось чужого повітряним технологіям впливу аварія даного літака навряд чи обійшлася.

Версія про те, що бойовики могли збити літак з землі, також вкрай малоймовірна. Випустити ракету на 10 кілометрів висоти з рогачки неможливо, потрібен достатньо потужний стартовий комплекс типу «Бука». Такого роду зброї у бойовиків до останнього часу не було, та в кишені її не пронесеш. Так чи інакше, спецслужби США, які дуже уважно за цим стежать, або спецслужби арабських держав, повідомили б про те, що терористи здобули відповідне озброєння.

Таким чином, версія про те, що на борт пронесли вибуховий пристрій, імовірніша. Крім того, раніше був виявлений нехарактерний для польоту звук, невластиві для літака деталі, а також тепловий спалах. Крапля за краплею ці відкриття переважують ваги в бік версії про теракт, і чаша стає дедалі вагомішою.

Тут, звичайно, виникає велика спокуса звинуватити у цій трагедії Володимира Путіна з його метушнею в Сирії. Інша справа, що Росія рано чи пізно все одно була б змушена вступити в конфлікт з ІДІЛ. Як мені здається, якби не Путін не вляпався у Сирії, за рік або два він був би змушений вплутатися в події в Середній Азії, куди Ісламська держава активно втручається.

Поспішати з війною проти ІДІЛ, звичайно ж, не потрібно було. Сирійська операція – це стратегічна помилка Путіна, істеричні нічим невиправдані дії. Нехай навіть російські бомбардування позицій ІДІЛ знищили кілька сотень бойовиків, але, можливо, в якості удару у відповідь ми отримали 224 жертви з числа мирних людей.

Тут виникає питання, як до цього поставиться громадська думка Росії. Спочатку, машина пропаганди спробує «зам'яти» версію про теракт і списати все на «Когалимавіа». Раніше ЗМІ активно експлуатували тему про старий зношений літак. Зараз це трохи затихає, мабуть, думають, яку пропагандистську відмазку винайти на випадок, якщо це все ж виявиться терактом.

Коли йде війна, її провідні люди розглядають інформацію як поле бою. Вони не намагаються з'ясувати істину – вони намагаються витягти пропагандистський дивіденд або мінімізувати пропагандистську шкоду. Вони вважають, що перебувають на війні, і ті, хто говорять правду, працюють на ворогів. Адже правда полягає в тому, що нічого було лізти в Сирію. Краще б використовували ці роки, щоб якомога краще підготуватися до прямого зіткнення з ІДІЛ на території Середньої Азії. Однак Володимир Володимирович переоцінив свої можливості, і прискорив ці події, змусивши розплачуватися за свої авантюри населення Росії.