Нинішня дискусія щодо суті запропонованої судової реформи чомусь зводиться лише до одного важливого, але дуже вузького аспекту - що робити з нинішнім суддівським корпусом? Президентська команда стоїть на позиції тотальної переатестації суддів, активісти з «РПР» - звільнення усіх суддів та набору нових виключно на конкурсній основі. Уряд займає позицію ближче до громадських активістів, але - готовий до компромісів.

До обговорення цього питання підключилась навіть Венеціанська комісія. Аналізуючи зміни до Конституції щодо судової реформи, вона особливо звернула увагу на той аспект, що навіть переатестація має носити виключний, а не всеохоплюючий характер і не повинна використовуватись як потенційний важіль тиску держави на суддів. Дискусія на цю тему настільки відірвалась від реалій, що її учасники навіть не звертають увагу на соціологію (приміром, R&B Group, чи Судовий індекс ЄБА), згідно з якою і громадяни, і бізнес відзначають поліпшення ситуації у судовій сфері, підвищення кваліфікації суддів та рівня справедливості їх рішень, прозорості судового процесу та якості ухвалених рішень. Тому справжня судова реформа повинна зосередитись насамперед на тих моментах, де суспільство звертає увагу на необхідність покращення ситуації без популістського «разрушим до основания, а затем...».

Головним завданням альтернативної судової реформи, основні ідеї якої я пропоную нижче, є вирішення тих проблем, які заважають громадянам отримати справедливий, ефективний, швидкий, доступний захист і поновлення порушених прав. Альтернативна судова реформа передбачає відмову від застосування популістських кроків (перезавантаження суддів), що замість ефективного правосуддя на роки паралізує можливість його здійснення.

Нижче відранжовані за значенням основні блоки, які, на думку українців, вимагають суттєвого поліпшення. На відміну довготривалого і сумнівного переформатування системи - я пропоную швидкі та невитратні заходи, які здатні вже у найближчій перспективі дати принципово нову якість українського суду.

1. Вдосконалення суперечливого і несправедливого законодавства. Ключовими завданнями є глобальне оновлення законодавства (зокрема, прийнятого 10-24 роки тому) з його кодифікацією і усуненням суперечностей; поліпшення законотворчого процесу (запровадження обов'язку прийняття з новим законом «пакету» супроводжуючих законів або змін до інших законів; недопущення розгляду законів за прискореною процедурою та обов'язкове глибока юридична експертиза поправок на друге читання; обов'язковий перехідний період до введення в дію, протягом якого фахові експерти зможуть звернути увагу на виявлені недоліки і ризики, та запропонувати шляхи їх розв'язання).

Як окреме завдання - системне оновлення Кримінального кодексу і Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема в частині звуження розмаху діапазону санкцій; приведення самих санкцій у адекватність до дійсної тяжкості злочину чи правопорушення; перегляд меж відповідальності за статтями, м'якість покарань за якими не стримує, а навпаки - стимулює скоєння злочину.

Ще одне завдання (на це звертають увагу судді зі значним досвідом) - відновлення механізму виправлення судового рішення, навіть без наявності скарг, у разі, якщо під час перевірки з'ясовувалось, що суддею винесено неправомірне рішення чи невірно застосована та чи інша норма закону (поки не будуть усунуті численні прогалини у чинному законодавстві).

2. Забезпечення подолання корупції при ухваленні судових рішень. Пропонується запровадження більш жорсткого покарання за хабарництво під час судового розгляду справ, у т.ч. з обов'язковим застосуванням додаткового покарання - довічної заборони на професійну юридичну діяльність; конфіскація усього майна особи, чия корупційна діяльність доведена.

Для звуження корупціоногенної можливості «гратися» нормами законодавства пропонується внесення змін до: 1) кримінального законодавства в частині звуження підстав для маніпулювання великим переліком пом'якшуючих чи обтяжуючих обставин; скорочення переліку лояльних для злочинця підстав для звільнення від відбування покарання; 2) процесуального законодавства, яке, з одного боку, зменшить можливості додатковими процедурами або затягувати час судового розгляду, або штучним неприроднім скороченням термінів звужувати можливості сторін ефективно захищати свої права.

Пропонується запровадження відкритих для громадськості «електронних досьє» на кожного суддю, у якому будуть висвічуватись «червоні картки» за кожне скасоване рішення з запровадженням адекватної системи відповідальності, а у разі перевищення критичної маси - аж до запуску процедури звільнення судді.

Зниженню корупція сприятиме підвищення рівня оплати суддів з запровадженням системи гнучкого преміювання в залежності від результатів роботи, та матеріального покарання за недодержання строків розгляду справи чи визнання в апеляційній чи касаційній інстанції рішення судді як неправосудного.

3. Запровадження дієвих механізмів відповідальності судей за незаконні рішення. Пропонується запровадження можливості стягнення з судді шкоди, завданої в результаті прийняття неправосудного рішення, та запровадження заборони судді на просування у кар'єрі у разі накопичення певної кількості червоних карток.

4. Забезпечення виконання судових рішень. Пропонується створити на базі Державної виконавчої служби Мінюсту Службу судових виконавців, яка буде віднесена до судової гілки влади і забезпечуватиме останній елемент відновлення порушених прав чи відшкодування завданої шкоди, з наданням її представникам право самостійно встановлювати та затверджувати у суді висновок про ухилення відповідача від виконання судового рішення, з наданням права суду як застосовувати до такого відповідача додаткові санкції, так і збільшувати розмір компенсації на користь позивача. Доповнити її могла б мережа приватних виконавців, можливість появи якої допускав і Мінюст. Необхідно запровадити систему преміювання за своєчасне і повне виконання рішення суду, а виконавчий збір повинен бути встановлений на рівні, який би повністю покривав усі необхідні дії для виконання судового рішення.

5. Підвищення реальної незалежності суддів. Головним завданням є відсторонення несудових органів від формування судової гілки влади, зокрема: позбавлення політичних гравців (Верховної Ради та Президента) брати участь у формуванні Вищої ради правосуддя; наділення Верховного Суду України ексклюзивним правом вносити законопроект про порядок і процедуру створення та реорганізації / ліквідації судів.

Додатковим кроком для підвищення незалежності суддів є посилення кримінального покарання за вчинення тиску на суддю із запровадженням обов'язкової 10-тирічної заборони на зайняття посади в органах державної влади; а також надання суддям права документувати усіма доступними засобами факти тиску на них з боку політиків та чиновників з публічним оприлюдненням такої інформації.

6. Вдосконалення організації судової системи та судочинства. Пропонується підтримуваний у тому числі і Венеціанською комісією перехід до реально триланкової судової системи:

Функції нинішніх спеціалізованих судів переходять до загальних місцевих суддів разом зі штатом та коштами.

Держава має організувати гідне фінансування судів, технічне їх забезпечення в обсязі, яке дозволить досягти цільового показника рівня довіри до суду та задоволення судовими сервісами до 75% вже у 2017 році та 95% - у 2018 році.

Важливим моментом є збільшення чисельності суддів відповідно до нормативів навантаження, яке обраховуватиметься з урахуванням статистики щодо середньої тривалості розгляду справи за їх категоріями, а також адекватним збільшення чисельності апаратів судів.

Має бути запроваджена прозора та об'єктивна система кар'єрного просування суддів.

З формальної на ефективно функціонуючу має бути перетворена система підвищення кваліфікації суддів та працівників апаратів судів. Кожному судді повинна бути забезпечена можливість регулярно брати участь у спеціалізованих семінарах з представлення кращих практик судочинства, до викладання яких залучатимуться діючі судді вищої судової інстанції, які не мали «червоних карток».

Насамкінець, про питання, яким маніпулюють противники реформ - на неї немає коштів, і взяти їх - ніде.

За даними ДСА України, для нормального функціонування судової системи необхідне близько 3,9 млрд. грн. Різниця між нинішнім рівнем фінансування і потребою - 1,2 млрд. грн. Як мінімум половину цієї суми можна винайти в ході реформування суміжної системи прокуратури - тільки приведення чисельності прокурорів до європейських нормативів (приміром, 10 на 100 тис. населення, як у Німеччині) здатне економити близько 650 млн. грн. Решта - цілком відшукувана сума з урахуванням: а) можливого скорочення частини обслуговуючого персоналу судів у результаті оптимізації мережі судів та спрямуванням зекономлених коштів на покращання матеріально-технічного становища судів; б) перегляду рівня судового збору, який повинен включати у себе усі необхідні видатки для здійснення функції судочинства.