Минулого тижня запросили мене модерувати з'їзд однієї дуже поважної професійної асоціації. Я там не чужий: колись був серед засновників і ще десь років вісім, якщо не помиляюся, був активним членом правління. Організація дуже потужна: має сильний імідж, об'єднує всіх провідних гравців, ефективно захищає їх від держави, готує і просуває важливі законопроекти тощо. Але останніми роками більше енергії йде на внутрішні конфлікти.

Підозри, недовіра, взаємні звинувачення, помилки під час підрахунку голосів на виборах правління, фактична втрата керування досить грошовитим дочірнім підприємством, неможливість роками виправити прикрі помилки в статуті, формування внутрішніх кланів із великими пакетами мандатів, постійне протистояння угруповань. Останній з'їзд тривав вісім годин без перерви, але вирішив лише половину питань, бо врешті група делегатів пішла, залишивши з'їзд без кворуму.

Ця сумна історія показує, як працює соціальна ентропія в українському суспільстві. І тут уже точно не винні ні Порошенко, ні Яценюк, ні Тимошенко, ні навіть Путін. Ми самі є своїми найбільшими ворогами. Так що коли будете дивитися засідання Верховної Ради, не дивуйтеся.