Вони йдуть. І потрібно сказати дякую тим, хто більше року тому дав надію, що зміни в Україні можливі, зауважує в своэму блозі на "Новому часі" Сергій Фурса. Те, що вони зробили, ми оцінимо тільки з часом. Але згадувати, що вони пішли, з жалем почнемо вже завтра.

Дякую, Наталіє Яресько. Дякую, що стала тією самою Місіс Ні, ким повинен бути міністр фінансів країни, що перебуває в кризі. Дякуємо за дефіцит бюджету, який знизився в рази. Та сама макроекономічна стабілізація, без якої неможливі будь-які реформи, але про яку ніхто не думає. Дякую за зниження єдиного соціального внеску. Дякую за початок верифікації. Дякуємо за здоровий розум і чесність, за особисту нульову толерантність до корупції. Дякую за реструктуризацію зовнішнього боргу і довгі години перельотів та спілкування з МВФ, Світовим банком та іншими. Вони теж скажуть дякую і шкодуватимуть. І головне – дякую за надію, яка з'явилася, нехай і залишилася нереалізованою. Жити без надії неможливо. І нехай зараз принципи уряду Яресько виявилися нереалізованими, вони були озвучені, а, отже, стали трохи реальнішими. І рано чи пізно утвердяться основою уряду, який все ж таки буде провадити реформи.

Дякую, Айварасе Абромавичусе. Дякуємо за ProZorro. І дякую за початок процесу корпоративного управління, що може дати шанс зменшити корупцію на державних підприємствах. Дякую за спроби змінити менеджмент корупціонерів та номінаційні конкурси з вибору нових голів держпідприємств. Дякую за дерегуляцію, яку вдалося розпочати. Дякую за чесні аукціони на "Укрнафті". Дякую, за пробивання теми приватизації. І дякую за нульову толерантність до корупції. Дякую за правду, яку всі знали, але ніхто не говорив.

Дякую, Андрію Пивоварський. За рік проклятої роботи, яку майже ніхто не бачив. Дякуємо за корпоратизацію "Укрзалізниці". Дякуємо за дерягуляцію в портах. Дякуємо за їх нових керівників і за ту команду, яка тепер залишиться в міністерстві. Дякую за те, що не боявся говорити вголос про необхідність зростання зарплат, нехай ця тема і залишилася невирішеною в полоні популізму. Дякуємо за безліч невеликих рішень, які заважали великим схемами.

Дякую, Олександре Квіташвілі. Дякую за те, що тепер ліки закуповують через міжнародні організації, що викликає ненависть парламентського комітету, але дає економію більше 60%.

Дякую, Олексію Павленку. Не за врожай, звичайно. Дякую за дерегуляцію в агросекторі. Дякую за те, що експортерам ніхто не заважав робити свою роботу. Дякую, що тепер не заважають ветеринари.

Вони йдуть. І будемо сподіватися, що хтось із них ще повернеться. І що хтось з їхніх команд залишиться. І що зерна, які вони посіяли, зійдуть за п'ять-сім років у нових партіях, які зможуть завершити розпочате. І які віритимуть, що говорять і роблять те, що обіцяють.