Сьогодні, 3 лютого, міністр економіки Айварас Абромавичус провів прес-конференцію, на якій звинуватив заступника голови фракції "Блок Петра Порошенка" Ігоря Кононенка в тому, що він намагався поставити своїх людей на посади очільників держмонополій, нагадує в своєму блозі на "Новому часі" журналіст Олег Гавриш. Особливо Кононенко цікавився НАК "Нафтогаз України", який до цього був під управлінням лояльного до нього міністра енергетики Володимира Демчишина, а тепер переданий до Мінекономіки.

Треба зауважити, що в нинішньому уряді більшість міністрів призначені за квотним принципом. Вони працюють на ті політичні сили, які їх туди делегували.

Але було п'ятеро міністрів, яких обрали на відкритих конкурсах, які прийшли робити реформи: Олександр Квіташвілі, Микола Павленко, Айварас Абромавичус, Андрій Пивоварський і Наталія Яресько. Всі вони були білими воронами в компанії досить типових українських чиновників.

Першим з дистанції зійшов Олександр Квіташвілі. Законопроекти про реформу охорони здоров'я, які він подав до Верховної Ради, були заблоковані комітетом з охорони здоров'я на чолі з Ольгою Богомолець. У МОЗ стверджують, що керівництво комітету продовжувало лобіювати свої інтереси і не розуміло, чому МОЗ відмовляється жити за формулою "ти нам – ми тобі". Зокрема, депутати пропонували міністрові виділити кошти на лобійовані ними програми, а той відмовився. У результаті конфлікту Рада стала чинити перешкоди реформі Квіташвілі, і він написав заяву про звільнення, так і не зрозумівши, чому його реформу не підтримала Рада.

Наступним став Андрій Пивоварський. Пивоварський розповідав мені, що більшість співробітників Мінінфраструктури до його приходу отримували зарплати по $10000 від комерційних структур. Він звільнив цих людей, набравши нових, яким пообіцяв легальні зарплати.

Коли він прийшов у Кабмін, то домовився, що приверне грант, з якого йому і його співробітникам будуть платити гідну зарплату в розмірі двох-трьох тисяч євро на місяць. Таку, на яку він може прожити. Грант прийшов, але гроші Кабмін направив на якісь малозрозумілі програми із підтримки децентралізації. В результаті, як каже Пивоварський, він не зміг більше утримувати свій колектив, та й сам не зміг продовжувати роботу. Проблема в тому, що раніше в Мінінфраструктури ніхто не жив на одну зарплату.

Миколу Павленка відкликала зі своєї посади "Самопоміч". Піде він чи ні, поки незрозуміло, але подальша його робота під великим питанням.

Залишилася тільки Наталія Яресько. Про неї кажуть, що вона найкраще знайома з українськими реаліями, оскільки пропрацювала багато років у Horizon Capital, а тому з усієї п'ятірки реформаторів найбільш схильна до компромісів. В принципі, бюджет 2016 року і кількість внесених до нього Мінфіном "бажань" депутатів показав, що це так і є.

Ну, а Айварас запам'ятається тим, що вперше почав деконструювати і дерегулювати систему, добровільно відмовляючись від втручання в процеси. Причому робив це усвідомлено безкоштовно. У тому сенсі, що не брав гроші від зацікавлених у дерегуляції.

Одним словом, з п'ятьох міністрів-реформаторів залишилося півтора, тому що доля Павленка все ще не вирішена.

Що це означає?

Або дострокові вибори і новий уряд реформаторів, або повернення до минулого на невизначений період часу. Схем. Відкатів. Надмірного регулювання.

Усе це люди готові були терпіти, коли середня зарплата в Україні в 2013 році становила $401. Люди розуміли, що вони терплять все це за гроші. І щось не витерпіли. Нині, коли середня зарплата становить $175, єдине, що гріло людей, це реформи. які можуть принести процвітання в майбутньому.

Сьогодні цю надію поховали. А, значить, якщо в країні не відбудеться економічного дива в найближчі півроку, то навряд чи люди будуть терпіти і далі. Наближається буря.