Після призначення нового Генерального прокурора України дехто задався питанням, чи за Юрія Луценка колишні чиновники часів режиму Януковича, які більше не знаходяться в міжнародному розшуку, будуть поновлені у списках Інтерполу. Оскільки наявність осіб в списках Інтерполу - це не мета, а засіб, який суттєво полегшує розшук підозрюваних, які знаходяться під слідством чи в процедурі заочного засудження, то я б дещо змінив акценти. Ключовим завданням прокуратури є доведення до суду тих справ по представникам колишнього режиму, які є у їхньому відданні. Перш за все - мова про колишнього президента України Віктора Януковича. Обвинувачувальні (навіть заочні) рішення щодо цих осіб вже будуть суттєвою підставою для поновлення їх у списках Інтерполу. І дуже тішить, що саме це оголошено Юрієм Луценком, як його завдання №1. Сподіваємося, це не голослівна заява.

Щодо міжнародного напрямку діяльності ГПУ, а також нових антикорупційних органів (Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства щодо запобігання корупції, Спеціальної антикорупційної прокуратури) загалом, то, на мою думку, куди ефективніше зараз добиватися створення спільної слідчої місії з представників українських та правоохоронних/антикорупційних органів країн-партнерів (США, ЄС) щодо розслідування тих активів, які ймовірно були здобуті корупційним шляхом і знаходяться поза Україною. Бо це проблема не лише наша, а й країн, де ці кошти знаходяться. Тому в інтересах прокуратури та українського суспільства зараз максимально оперативно довести до суду обвинувачувальні акти щодо представників режиму Януковича, що, з одного боку, поверне ці прізвища в списки Інтерполу, а з іншого - дозволить активізувати пошук та повернення їх активів з-закордону.

Якщо ж підійти до викликів, які стоять перед прокуратурою у ширшому розумінні, а саме: перетворення пострадянської системи, заточеної на покарання та примус, на орган представництва інтересів держави в судах європейського зразка, то тут викликів куди більше. Перш за все, це посилення відкритості та підзвітності. І мова йде не лише про оприлюднення всіх розпоряджень Генерального прокурора (що і так би мало відбуватися, згідно з законодавством) та відновлення конкурсів на посади в прокуратурі всіх рівнів, а й запровадження новітніх систем управління, базованих на сучасних ІТ-рішеннях.

По-друге, потрібно максимально залучити до прокуратури нові кадри з адвокатського та правничого середовищ. Так, тут виникає питання оплати праці, але за умови активної роботи з повернення корупційних коштів, це питання можна вирішувати з часом. На початковому етапі це можуть бути кошти, зекономлені в результаті оптимізації структури. Та лише за таких умов конкурси на посади не будуть профанацією, а справді механізмом оздоровлення прокуратури і передумовою запровадження професійного самоврядування. І аж до банального - потрібно скасувати такі атавізми як уніформа та класні чини.

Загалом, перед новим головою ГПУ та його командою (а громадянське суспільство дуже сподівається що вона буде оновлена і найбільш одіозні фігури епохи Шокіна будуть усуненні не лише з керівних посад, а й з системи загалом) стоїть дуже важче завдання: довести до кінця справи проти представників режиму Януковича та злочинів на Майдані, перезавантажити систему та поставити її в цивілізовані рамки. І протистояти цьому буде вся консервативна та закрита система прокуратури, яка за тривалий час перетворилася на систему кругової поруки, державу в державі. Тому новому очільнику ГПУ справді потрібна як міжнародна підтримка, що вже активізується через співпрацю з американськими партнерами щодо створення Генеральної інспекції з функціями контролю щодо діяльності прокурорів, так і представників громадянського суспільства.