Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 26 липня

Вступ-2016: абітурієнтам, які подали заяви онлайн, радять перевірити реєстрацію

Абітурієнт може перевірити статус своєї заяви в кабінеті вступника. У правому верхньому куті – навпроти номеру заяви, відображається статус заяви вступника. Якщо все нормально, плашка в цьому місці буде зеленою, а статус заяви відображатиметься як: "Допущено до конкурсу". Якщо проблема є, плашка буде червоною або жовтою, а статус відображатиметься як: "Відмовлено ВНЗ" або "Потребує уточнення". У разі відмови, вищий навчальний заклад зобов'язаний вказати причину недопущення заяви до конкурсу – вона зазначається в нижньому лівому кутку ("Кометар ВНЗ").

МВС не пустить ходу "руского міра" на вулиці Києва

Світлина Владислава Мусієнка

"Сьогодні, по отриманню відповідної інформації, з метою запобігти можливим терористичним загрозам і провокаціям довкола хресної ходи православної церкви Московського патріархату, – повідомив міністр внутрішніх справ, – я дав вказівки втрутитися в порядок анонсованої організаторами ходи Києвом". За словами Авакова, реальність загроз і провокацій підтвердило виявлення муляжів мін і справжніх бойових закладок гранат за планованим маршрутом ходи. "Силами Нацполіції та Нацгвардії МВС заблокувало прохід ходи вулицями Києва, – наголосив міністр. – Безпека важливіша за релігійні ритуали".

Красиве та корисне: позбутися "сірої зони" за допомогою внутрішнього туризму

Це змусило мене згадати розповідь Івана Дзюби про досвід перебування на посту міністра культури на початку далеких 90-х. Іван Михайлович вийшов на керівництво Донецька з пропозицією організовувати поїздки дітей з області на Західну Україну на регулярних засадах – хай молоде покоління знайомиться з ровесниками, хай пізнає свою країну. Донецьку міськраду тоді очолював усім відомий Юхим Звягільський, який спочатку зажадав від Міністерства культури як жест доброї волі 80 тролейбусів, а потім відмовив з такою аргументацією: "Хотят из наших дєтєй сдєлать националістов". Націоналістів не зробили, зробили люмпен.

ТОП-10 найяскравіших вражень від Вінниці. ФОТО

Перше, що особливо приємно вражає, це чистота міста. Ми багато про це чули, однак ставились до цього скептично. Коли бачиш це місто навіть кілька годин, то розумієш, що охайність – візитівка Вінниці. Ретельно підметені вулиці, відсутність переповнених смітників, чисті газони... Бачили, як компанія не зовсім тверезих молодиків після розпивання алкоголю дбайливо зібрала рештки "поляни" та віднесла до смітника. Чистота – вражає, особливо коли живеш у Києві. Тролейбус користується у вінничан значною популярністю, відтіснивши маршрутки на задній план. Новенькі та не дуже тролейбуси з'єднують все місто.

Тричі пограбовані, один раз убиті

Люди знали, що це не жартики. В сусідньому селі ті ж вояки оголосили загальний збір людей в "народному домі". Коли всі зібрались, двері і вікна було зачинено/закладено ставницями. І з кулеметів, які стояли по периметру, відкрили шквальний вогонь. Вижила лише одна дівчинка, яка в той момент була з моєю бабусею на пасовищі і просто забула про ті збори. І встигла якраз настільки, щоб побачити той розстріл. Кров лилась з усіх щілин, крики людей тривали недовго. Дівчинка, божеволіючи від страху, побігла ховатись в село моєї бабусі. То був акт "пацифікації", щоб інші боялись.

Слушність декомунізації: наші вулиці не мають називатися іменами убивць

Мій дід по батьківській лінії був розстріляний 1937 року. Мою бабу, його дружину, посадили на вісім років таборів, де вона збожеволіла і решту життя доживала у психіатричній лікарні. Я оце собі думаю: якби їхні могили збереглися і над ними поставили пам'ятник того сучого енкаведиста, який вирік їм таку смерть. Думаєте, це правильно було б? Гадаю, що відповідь однозначна. Так чого тоді вулиці наших міст мають називатися іменами убивць, іменами всяких леніних, кірових, каліниних і тому подібних кагановичів? Кажете, це наша історія? Так і Чикатило з Онопрієнком це теж наша історія. Ми чомусь не називаємо їхніми іменами вулиці.

Усіх має об'єднати державна мова: балтійська відповідь на наше мовне питання

Попри те, що в Латвії на вулицях часто звучить російська, немає жодних надписів, вивісок чи афіш російською, все на державній. Навіть прізвища зірок російської естради на афішах написані латвійською з латвійськими специфічними закінченнями. Те саме було в Естонії й Литві. Жодних надписів російською. У нас була ґідка – литовська полячка, яка вчилася в польській школі, володіє польською, розповідала багато про свою польську общину в Литві. Запитала її, чому в них усе литовською? Чому немає вивісок російською? Чи не ображає це російську меншину, чи не обурюються вони? І чи її, полячку, не ображає, що все литовською. ЇЇ відповідь вразила мене своєю простотою і була тим аргументом, який я шукала!