Про "нового путінського друга" Ердогана.

Ніякий він не путінський друг. Ердоган має своє уявлення про шляхи розвитку Туреччини і намагається їх реалізувати. Якщо коротко: цілісність і впливовість.

Свого часу збитий російський літак і боротьба із транзитом біженців у ЄС були для нього спробою переконати сам ЄС, НАТО й особливо США пристати на позицію Туреччини, для якої і сірійська, і курдська проблеми не далека геополітика, а ледве не внутрішня політика. В курдському питанні США точно не на стороні Ердогана, а ЄС теж не пішов на глибоку співпрацю.

Й ось тепер новий медовий місяць із Путіним. Упевнений, що це продовження тиску... Не Путін може принести гроші в Туреччину, не Путін може допомогти вирішити курдську проблему на умовах Ердогана, а лише ЄС, НАТО і США.

Небезпека в тому, що цей медовий місяць може виявитися задовгим, а ЄС і далі інфантильно діятиме, допомогаючи Туреччині, як інфантильно діє і стосовно України.

Чи є в цьому хоч якась користь? Можливо, в тому, що на крайньому сході Європи роль України і Грузії стає ще важливіша.

Чи може в регіоні настати мир? Так. Турки мають "здати" кримськотатарський народ, а європейці й американці – сирійців, курдів та українців. Чи можливе таке? Малоймовірно, але не можна нічого виключати, особливо враховуючи фактор Тампа. Але що означатиме ця нова 'мюнхенська змова'? Те саме, що й попередня(.