Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогоднішній день, 23 вересня

"Брюссельський синдром": проблеми ідентифікації ворога

Наші "європейці" у своєму прагненні достукатися до людського й раціонального в противнику, побачити людське обличчя там, де взагалі не існує жодної суб'єктності, видаються по-своєму зворушливими, але непереконливими. Для органіки їм бракує, власне, декорацій упорядкованої, облаштованої, заможної Європи. Їхню готовність порозумітися з ворогом я назвав би не "стокгольмським", а "брюссельським" синдромом, адже там, на Заході, дискурс щирих інтелектуалів підхопили байдужі, глибоко цинічні євробюрократи й політики, яких не хвилюють ані людські долі, ані справедливість, ані навіть право, тільки політична кон'юнктура.

Світова та українська політика в цитатах YES 2016

Цього року Ялтинський саміт, що знову відбувся у Мистецькому Арсеналі, є гарним прикладом того, як Україна мусить не скаржитися на свої проблеми, а достойно тримати світовий контекст: вибори в США, європейський популізм, Brexit, біженці, виклики Туреччини, ліві рухи, європейський радикалізм, Захід і Росія, глобальні інновації тощо. Так тримати. А то часом забуваємо, що ми є лише частиною великої картини та ніколи не знайдемо відповіді на свої питання без усвідомлення цієї великої картини.

Чому без мисткині не обійтися й чим можна замінити двигун

Слово мисткиня вже досить поширене. Воно утворене від слова мистець, яке тепер уживане в формі митець. Дієслово двигати вийшло з ужитку в сучасній українські літературній мові. Замість нього маємо рухати, рушити, совати, сунути, пересувати, переставляти. Від двигати залишився технічний термін двигун, але в переносному значенні – рушій. Гадаю, що настав час уживати рушій і в прямому значенні.

У київському метро з'явиться третій арт-поїзд. ФОТО

Сьогодні в столичному метрополітені почав курсувати ще один арт-поїзд . Він уже третій в рамках проекту ArtUnitedUs. Цього разу автором став австралійський художник RekaOne. Про це UAinfo повідомили у столичному метрополітені. Першим маршрутом потяга, разом з представниками ЗМІ та пасажирами, проїхався заступник голови КМДА Ілля Сагайдак, депутат Київради, генеральний директор Промислово-будівельної групи "Ковальська" Сергій Пилипенко та куратор ініціативи Гео Лерос. Нагадаємо, що в серпні свою роботу на потязі презентував іспанський художник Okuda, а з травня у столичній підземці курсує потяг від іспанця Kenora.

Ще одна порожня хата: сільські жінки вмирають як квіти

Сільські жінки вмирають як квіти. Без метушні, без істерики, тихо і гідно. Вони працюють доки можуть, а коли вже геть ослабнуть, серце починає готуватися до зустрічі з незвіданим краєм, "де немає ні смутку, ні печалі, тільки життя вічне". Вони знають, що час йти і хочуть самі, щоб життя скінчилось. Жартують з такими самими старими: "Коли йдем на черешні, Ганно?" Це такий евфемізм смерті. Йдеш по селі і впізнаєш порожні хати по траві на подвір'ї, зарослому городі, по вибитих шибках і хвіртці, закрученій іржавим дротом.

Проговорюючи проблеми: соціальні ініціативи на "Гогольфесті"

Окремою локацією "Гогольфесту" стала "Сцена переселенця". Явище вимушеного переміщення громадян – одна з болючих тем сьогодення. "Щоби знайти себе у соціумі, треба проговорити болючі моменти, відкопати відповіді на проблемні питання в глибині себе", – переконані організатори. З ініціативи Олексія Карачинського, військового психолога, рік тому в Україні утворився "Театр переселенця". Після вимушеного переселення громадян об'єднала ідея документального театру. "Коли глядача нині не здивуєш театром, то варто на сцену виносити правду, навіть гнітючу і потворну", – підтримала ідею глядачка.

"Цукрова демократія": ірландці у Києві презентували рафінадне місто. ФОТО

Ірландські митці Брендан Джеймісон та Марк Ревелз стверджують, що Україна – відомий у всьому світі лідер цукрової промисловості, гігант у сфері сільського господарства. Історично саме заможні цукрові магнати, як династія Терещенків, були найактивнішими меценатами, які подарували Україні безліч архітектурних пам'ятників, культурних та освітніх закладів, а також мистецькі колекції, що нині зберігаються у найкращих національних музеях. Проект "Цукрова демократія" відсилає до історії української архітектури: у центрі інсталяції знаходиться модель Будинку вчителя у Києві, виконана з кубиків цукру.