Рідко коли в історії нашої головної футбольної команди вона грала від себе, а не від суперника. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише спортивний оглядач Андрій Синявський.

Минулого тижня збірна України провела ще два матчі під керівництвом нового наставника Андрія Шевченка, за підсумками яких вже можна говорити про зміни в команді. Так, вона стала молодше завдяки введенню цілого ряду виконавців в особі Богдана Бутка, Івана Ордеця і Едуарда Соболя в обороні, а також Віктора Коваленка та Олександра Зінченка в півзахисті. При цьому не найкраща форма Євгена Коноплянки ризикує позбавити і його місця в основі на користь більш молодих Олександра Караваєва або Івана Петряка. Тим самим на наших очах відбувається зміна поколінь у національній збірній і, судячи з перших результатів, поки що вона проходить безболісно.

Але змінилися не тільки імена. Жовто-сині діють за новою схемою 4-1-4-1, що відображає тактичні принципи нового тренерського штабу. Підопічні Шевченка намагаються діяти першим номером, від себе, подовгу контролюючи м'яч. У грі ж без нього команда інтенсивніше пресингує і намагається відразу ж виходити в контратаки, що їй часто вдавалося як у матчі з Туреччиною, так і з Косово. Трикутник в центрі півзахисту Степаненко - Зінченко - Коваленко створює потрібну динаміку при переході з оборони в атаку, через що тепер єдиний нападник на вістрі відчуває більше підтримки не тільки на флангах, як раніше, але і в центрі, під собою.

Читайте також: Андрій Шевченко став героєм мемів в Італії. ФОТО

Ці метаморфози можна назвати революційними для нашої збірної, тому що вона рідко коли грала першим номером. Як правило, наша головна команда в основному діяла від суперника, а не від себе. Через це підсумковий результат того чи іншого відбіркового циклу залежав від того, наскільки вдало українці відзахищатимуться і скористаються своїми шансами на контратаках в матчах проти грандів чи рівних собі збірних, а також зможуть зламати оборону опонентів слабше за пересічного вміння диктувати свою гру супернику.

Проблемою залишається те, що це негативно позначається на балансі між атакою і обороною, адже так тили команди стали більш уразливі при втраті м'яча, оскільки у вже згаданому трикутнику центральних півзахисників Степаненко на порядок ефективніше партнерів діє у відборі. Така ситуація призвела до того, що збірна України не втримала перемогу в матчі з Туреччиною, тоді як Косово в середині другого тайму ледь не зміг зрівняти рахунок. У той же час, позначаються і проблеми при "стандартах" біля власних воріт, що було характерно для кожного з перших трьох матчів під керівництвом Шевченка.

Щоб збалансувати гру, Зінченку та Коваленку, звичайно, потрібно навчитися ефективніше діяти без м'яча. Тоді як використання досвідченого Руслана Ротаня, який краще обороняється і при цьому якісно взаємодіє з партнерами, наставник збірної навряд чи враховує як основну опцію через те, що той поступається їм у швидкості, внаслідок чого вже страждає атака. Тому навіть якщо Зінченко та Коваленко зможуть краще діяти у відборі, на це все одно потрібен час, протягом якого команда може втратити ще якісь очки. Особливо якщо згадати про весняний поєдинок з лідером нашої групи, сильною збірною Хорватії.

Тим не менш, не потрібно боятися того, що результати збірної України не будуть такими, якими ми хотіли б їх бачити. Жовто-сині можуть навіть втратити шанс на боротьбу за місце у фінальній частині ЧС-2018, але зараз її гравці вчаться ініціативному футболу. Футболу, в якому все в першу чергу залежить від тебе, а не суперника, і перш за все ти - коваль свого щастя. Якщо Шевченку вдасться закласти основи цієї філософії новому поколінню футболістів національної команди, то воно стане більш рішучим і націленим на успіх.

Зрештою, уявімо собі, що наша команда зможе за обережної гри пробитися на мундіаль. Що далі? Припустимо, там вона якимось чином вийде в плей-офф, але вже потім її напевно залишить поза полем якась топ-збірна або просто хороший і агресивний суперник. Це все одно непоганий результат, але яке майбутнє у такого шляху? Невипадково за всю історію нашої збірної вона обіграла лише раз одного з топ-суперників в обличчі Португалії ще в 1990-х роках.

На тлі неминучої перебудови вітчизняного футболу, який буде змушений заробляти гроші на підготовку своїх кадрів, це посилить конкуренцію в головній команді країни. І тоді вже не буде потреби вчити когось якоїсь певної гри - на неї вже будуть здатні виконавці. Головне, щоб при цьому вони були впевнені в собі, і ця впевненість ґрунтувалася на реальному умінні грати в більш ініціативний, а не реакційний футбол. Яка різниця в такій ситуації, яким буде результат нинішнього відбору?