Щодо "мовного питання".

Як ви думаєте, чому Росія веде війну проти України? От чому? Я не про формальний привід, а про глибинні причини?
Відповідь дуже проста. Аби повернути Україну у лоно власної імперії.

Але навіщо Україна Кремлю, що у нас аж вже такого цінного?

І тут відповідь проста - люди. Не вистачає у імперії, що помирає "людішек", мало у них "кріпаків", а скоро - буде ще менше.

А гарматне м'ясо потрібне. Раби на заводах - потрібні. Привілейовані кріпаки, що добувають вуглеводні - теж потрібні. І все це є в Україні.

Чому саме Україна? Бо Україна - найбільша за кількістю населення "російськомовна" країна світу, після самої Росії.

Вони вважають, що нас легко перетравити, асимілювати, і поширеність російської мови у нас лише підкріплює цю думку.

Для Кремля українці - це ті ж "росіяни", але "трохи зіпсовані" західною пропагандою. Але це нічого - репресивний апарат все виправить, школа та церква - закріплять результат.

Оскільки наявність належної кількості "рабів" - питання виживання імперії, то і від України вони не відчепляться, допоки хтось не програє, або зникне.

Для України є два варіанти:

- капітулювати та влитися у "руській мір". В принципі, для когось він може бути непоганим. На перших етапах життєвий рівень може вирости. Стріляти перестануть. Звісно, доведеться відмовитись від ідентичності, але це для декого - цілком нормальна плата.

- вибороти незалежність, для чого необхідно домогтися від Росії визнання нашої окремішності. Росія відчепиться від нас у той момент, коли зрозуміє, що "перетравити" нас не вийде. Лише тоді, і не хвилиною раніше.

Звісно, можна за це воювати десятиліттями (а саме війна на десятиліття, очевидно, нас і чекає), але мені особисто видається, що вивчити українську - все ж набагато простіше, аніж десятиліттями сидіти в окопах та втрачати найкращих громадян.

При цьому, проти російської мови та її вивчення особисто я нічого не маю. Як і проти будь-яких інших. І проти збереження власної ідентичності громадянами України - ким би вони себе не вважали.

Але мовне питання у нас не може бути вирішене саме як мовне питання, а не політичне, допоки поруч із нами - Російська імперія.

Нам треба довести свою окремішність, інакшість та непридатність до асиміляції - це найпростіший, найменш кривавий та найкоротший шлях припинення цієї клятої війни.

Ми просто повинні показати Росії, що у неї немає шансів. Так само,як колись показали свого часу всі інші народи, що змогли вийти з-під російського впливу.

Звісно, відродження української- це не єдиний можливий спосіб ствердження ідентичності. Але навіщо "вигадувати велосипед", коли інструментарій вже є, і він - очевидний?

Поки що ж ми - це просто ласий шматок для Кремля.

***

Що найцікавіше у словах Путіна про "захист російськомовних".

Виявляється, захист російськомовних прямо залежить від місця їх проживання.

У Криму їх захищають анексією та впровадженням російської адміністрації.

На Донбасі - запускаючи туди орди кримінальних елементів та руйнуючи усе.

Десь в Одесі - влаштовуючи підпали та стрілянину на вулиці.

А от десь у Києві, за логікою Путіна, захищати російськомовних вже не варто.

Тобто є мінімум 4 "сорти" російськомовних.

Нажаль, самі російськомовні часто цього збагнути не спроможні.

І ще. Автори нової редакції освітнього законодавства.

Чи врахували ви, що кожна "російськомовна школа" - це маяк для Путіна у його гострому бажанні її "захистити"?

При чому, цей захист може бути і у формі бомб - чого не зробиш заради "братньої допомоги".

Не треба під приводом захисту прав меншин висаджувати "маяки" для російських бомбардувальників.