Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 14 грудня

Обстріли в Алеппо не закінчаться, поки Асад не захопить східні квартали міста – експерт

Таку думку в коментарі власному кореспондентові UAINFO висловив директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень Сергій Толстов. Він підкреслив, що поки війська Асада не візьмуть ціль, обстріли в Алеппо не закінчаться. "Враховуючи, що Сполучені Штати Америки не збираються воювати із Сирією, а Барак Обама йде у відставку, думаю, що Росія та сирійський уряд закінчать цю операцію, щоб поставити крапку", – зауважив він. За словами С.Толстова, евакуація мирних жителів на відповідальності в першу чергу тих, хто контролює ситуацію в кварталах, де проходять обстріли.

Політолог: Сирія – головний прорахунок Путіна

Сирія для Кремля – це спосіб відволікання. Путін програв Україну: ніколи раніше вона не була така далека від Росії, така ворожа їй і такою мірою налаштована на європейські цінності. Але в суспільній думці ця тема замилена, про неї не говорять, як і про Донбас, оскільки там теж не видно ніяких перемог. ПКримські дріжджі видихалися (значна частина населення ставиться до анексії зі схваленням, але вже без захвату), із Донбасом ситуація ще гірша: зрозуміло, що становище там жахливе, і в Росії немає грошей на його поліпшення, тож цю тему прибрали з новинних заголовків, але і Сирія не дуже добре працює.

Показовий виняток: Польща переозброюється

Польща – одна із небагатьох країн старого континенту, які розуміють загрозу Росії і мають підстави хвилюватися. Польща не лише зміцнює військовий потенціал, а й демонструє непохитну відданість програмі Східного партнерства, особливо Україні, Грузії та Молдові. У середовищі, де Росія агресивна, США замикаються на собі, а ЄС утрачає єдність, а отже, для Києва приємного мало, Польща бачиться винятком. Її військове зміцнення та регіональне лідерство дають надію не лише на стабільність і безпеку на східних кордонах ЄС, а й на те, що голос України буде краще чути на світовому рівні.

Не стати овочем: декомунізація по-малоросійськи

Читаєш список вулиць Херсонщини – наче гортаєш кулінарний довідник чи підручник з агрономії. Назви вулиць просто вражають: Центральна, Фермерська, Абрикосова, Вишнева, Садова, Сонячна, Горіхова, Квіткова, Зернова, Урожайна, Плодова, Баштанна, Яблунева тощо. Не вистачає лише проспекту Пекінської Капусти та площі ім. 20-ліття овочевого базару у Великих Копанях. На жаль, аналіз перейменувань в інших областях демонструє стійку тенденцію: Ленін зазнав нищівної поразки на полях і городах українських сіл. У чому ж справа?

Чому варто позбутися "республіки" та зробити Крим національною автономією

Кримська автономія справді може бути перетворена із територіальної на національну автономію. Якщо для цього буде політична воля парламенту шляхом унесення змін до відповідного розділу Конституції України. Необхідно наголосити, що зазначення в назві автономії слова "автономна республіка" є нічим іншим, як "винаходом" радянського державного права. Тому за інерцією зустрічаються такі дивні назви лише в колишніх республіках СРСР (Україна, Грузія, Молдова). Разом із тим, чисто з позицій конституційного права, вживати в офіційній назві автономії слово "республіка" – невдало.

Прикордонник, який оштрафував українців за тризуб, мав дістати догану – посол Польщі

Днями польський прикордонник оштрафував українське подружжя на 100 злотих за те, що вони мали на автомобілі тризуб – герб і символ України. Свої дії він пояснив тим, що автомобіль мав французькі номери, а за польськими законами заборонено мати номери однієї держави і символи іншої. "Якийсь польський урядовець це придумав. Вирішив, що можна інтерпретувати цей випадок, посилаючись на якісь закони чи правила. Але немає такої процедури! Може, в нього були антиукраїнські настрої – ми цього не знаємо. Але тризуб не може бути нелегальним, він легальний, це герб України. І це не заборонено", – заявив посол Польщі в Україні Ян Пєкло.

Як навчитися казати "ні"

Відмовити – і мучитися почуттям провини? Чи мимохіть зробити щось потрібне не вам – і гніватися на себе, що вкотре піддалися чужій волі? Подумки ми завжди обираємо перше, на ділі частіше робимо друге. Чому ж так важко дається просте "ні"? Причин багато. Найпоширеніша – страх бути знехтуваним, неприйнятим. І зворотній бік – бажання бути корисним. Притаманні ці почуття людям невпевненим у собі, схильним почуватися більше об'єктами, ніж суб'єктами або, як кажуть психологи, з комплексом жертви.