Вже сьогодні, 20 грудня, може бути ухвалено закон "Про вищу раду правосуддя". Про ризики його прийняття в президентському варіанті писали і говорили неодноразово.

Головний із них – у проекті фактично нівелюється контроль громадськості за призначенням суддів. І заблокувати призначення таких персонажів як, наприклад, суддя Ємельянов, що за повідомленнями ЗМІ тримає в швейцарських банках мільйони, але кандидує у Верховний Суд, Громадська рада доброчесності (ГРД) не зможе.

Проти такої профанації рішуче виступили міністр юстиції Павло Петренко та депутати і громадські експерти. Позиції щодо необхідності зробити механзіми громадського контролю дієвими притримувалися представники всіх депутатських фракцій, присутні на засіданні робочої групи профільного парламентського комітету, що відбулася вчора, 19 грудня, включно з керівництвом комітету.

Читайте також: Вищій раді юстиції надали матеріали щодо люстрації суддів Майдану. ДОКУМЕНТ

Єдиний, хто був категорично проти дієвих механізмів контролю суспільства за добором суддів, – представник Адміністрації президента. Які аргументи тільки не почули присутні депутати й експерти – і що ми посягаємо на незалежність Вищої кваліфікаційної комісії суддів як державного органа (хоча ГРД за законом сприяє ВККС в оцінці доброчесності суддів, а не навпаки), і що це суперечить європейським стандартам (хоча жодних стандартів щодо діяльності таких органів у Європі немає, бо ГРД – новий для Європи формат, винайдений в Україні, саме через низьку довіру до державних інституцій). І це все попри те, що саме цей представник був безпосереднім співрозробником положення про Громадську раду доброчесності як механізму "вето громадськості на кар'єру судді", яке було погоджено з усіма учасниками процесу, але до фінального тексту президентського закону "Про судоустрій і статус суддів" так і не потрапило.

Досить дивно чути такі речі від представника президентської адміністрації, адже саме гарант Конституції послідовно наголошує на необхідності повного оновлення судової влади. І тут залишається лише два варіанти: або відбулося прикре непорозуміння, або президентові слова й наміри суттєво розходяться.

У першому варіанті із ситуації вийти досить легко: достатньо лише дійти консенсусу щодо необхідності надання висновкам ГРД реального юридичного значення і проголосувати відповідні положення закону. В другому ж доведеться констатувати, що наші проблеми не обмежуються одним лише законом, і чутки про те, що склад нового Верховного Суду ще до закінчення конкурсу затверджений у найвищих владних кабінетах, – імовірно, зовсім не чутки.

Читайте також: Неправосудних рішень стало явно менше – політолог про хід судової реформи

P. S. Вчергове на перший план виходить ключове питання постмайданної України: чи матиме суспільство бодай найменший вплив на призначення на ключові посади, чи все, як і колись, вирішуватимуть "сильні світу цього".

Як це буде щодо Верховного Суду – зможемо побачити вже досить скоро.