Деяких людей зроблене ними за життя наздоганяє навіть після смерті. У нас це останнім часом люблять називати "кармою", що, як відомо, is a bitch, хоч це типова вульгаризація і спрощення древньої релігійної концепції.

Читайте також: Через таких, як Чуркін. Чому його нітрішки не шкода

Роками напускаючи навколо себе туман із постійної, хронічної брехні, ти створюєш після смерті ситуацію, коли немає, здається, нікого, хто повірив би в те, що ти просто собі тихо помер від зупинки серця, а не був отруєний, задушений чи якось іще хитромудро ліквідований невідомо ким.

Ще задовго до смерті депутата Чечетова (грудень 2013) я написав: "...Коли він відійде до Царства Мертвих (дай Боже здоров'ячка) і вже його ховатимуть, я все одно не повірю, що він весь помер". Я мав на увазі, що оцей чечетовський спосіб жестикуляції перетворився вже на щось абсолютно суверенне й окреме від самого Чечетова.

Читайте також: Як Росія використовує смерть Чуркіна

От і Чуркін помер не весь. Нині він живе в тумані своєї власної брехні між двома світами – буттям і небуттям. Таке зависання – найгірше, що може трапитися з людиною після її смерті. Спитайте в релігійних людей. Постправда – це навіть коли твоя смерть викликає сумніви. Туман, у якому тепер живе колишній представник РФ в ООН – уже щось абсолютно суверенне й окреме від нього самого.