У недалекому минулому, складаючи плани стратегічного розвитку в одній великій міжнародній компанії, я завжди дотримувався заданого формату, пише у своєму блозі на "Новому часі" викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан. Концентрація на п'яти найважливіших аспектах діяльності організації: зростання, якість, ефективність, співробітники і бренд, що дозволяє чітко ставити завдання і справедливо оцінювати результати. Ось я і подумав: "Що якщо застосувати такий підхід не до компанії, а до держави? Наприклад, до нашої". Ось, що з цього вийшло.

Зростання. Останніми роками економіка країни практично не зростає. Поодинокі сплески, як в останньому кварталі торік, викликані не системним відродженням України, а радше віддзеркаленням ситуації на сировинних біржах. Примітивний ланцюжок "ціна на руду зросла – українські металурги, імена та прізвища яких ми всі знаємо, стали трохи багатшими – влада похвалилася зростанням ВВП" не має нічого спільного з відновленням економічного потенціалу країни. Це схема не економічного розвитку, а "економічної розпусти", яка швидше розвалює Україну, ніж створює.

Що з цим робити?

Розвивати малий і середній бізнес. Це кістяк будь-якої здорової економіки та позбавлення від сировинної залежності. Як розвивати? Озвучено тисячі корисних рекомендацій. Нічого нового і незвіданого немає. Всі знають як, просто робити ніхто не хоче. Складно та вимагає зусиль. Точно так само, як зі схудненням. Усім зрозуміло, що потрібно просто не жерти, тим не менше, більшість постійно перебуває в пошуку магічного засобу, щоб раз і все!

Читайте також: Україна й реформи: чому так повільно

Якість. На жаль, слова "якість" та "Україна" так і не стали в один смисловий ряд. Ми нічого не робимо якісно: торгуємо сировиною замість товарів, їздимо по смугах перешкод замість доріг, беремо гроші в борг і не віддаємо, список легко продовжити. Багато громадян не ототожнюють себе зі країною, не вірять владі, більш того – протиставляють себе державі. У нас у всіх своя хата скраю і геть відсутня ідея, що об'єднує націю. Саме тому, на мій погляд, Україна займає 73-тє місце, десь між Намібією і Ботсваною, в рейтингу "Індекс якості життя" (Quality of Life Index).

Що з цим робити?

Чому б у ролі національної ідеї, не особливо випендрюючись, прийняти просте гасло: "Підвищити якість життя пересічного громадянина". Не потрібно ставати ні "кузнею", ні "житницею", ні "ракетницею". Для того, аби щось робити якісно, цьому треба навчитися. Не побудувавши системи освіти, ми назавжди залишимося лише здобувачами копалин і хліборобами, які продають руду і зерно, тому що переробляти сировину на товари так і не навчилися.

Ефективність. Надзвичайно складно, а то й просто неможливо визначити одним показником, наскільки Україна дієва як країна. Щоб якось вирішити цю проблему, можна подивитися на позиції України в різних глобальних рейтингах. Їх безліч, результати постійно змінюються, стабільне лише одне – Україна з року в рік плентається в хвості із позицій конкурентоспроможності, свободи підприємництва і рівня економічної свободи.

Що з цим робити?

Слідувати пораді Ворена Бафета. Геній інвестиційного бізнесу заробив величезні гроші на вірі в майбутнє США. З року в рік, незважаючи на фінансові та політичні кризи, труднощі в економіці й інші короткострокові розчарування, великий Бафет не втомлюється повторювати слова про велич Америки та її світле майбутнє, засноване на простих фундаментальних цінностях: ринковій економіці, верховенстві права та рівних можливостях для всіх. Саме вони зробили націю сильною та процвітаючою.

Таланти. Таланти нам не потрібні. Мало того, що ми не розвиваємо природний потенціал українців хорошою освітою, так ми ще й женемо зі країни тих, хто пробився всупереч, тим самим посилюючи наших конкурентів. Кожен здібний науковець, програміст, фінансист, бізнесмен або кваліфікований робітник, який виїхав працювати в Польщу, Чехію або Словаччину, допоможе розвинути економіку і залучить додаткові інвестиції саме в ці країни, а не в Україну.

Що з цим робити?

На додаток до утворення ми повинні створити економічні умови для того, щоб людям хотілося залишитися. Зрештою, для більшості слово Батьківщина – не порожній звук, і повинні знайтися вагомі причини, щоб узяти й поїхати світ за очі. Хоч трохи дбайливе ставлення держави до людей замість нескінченного злодійства і корупції, напевно, допоможе досягти результатів.

Читайте також: Нотатки економіста: як перетворити малий бізнес на середній

Бренд. Що ви, як правило, робите, почувши знайоме "шокання" де-небудь на Пікаділлі? Тільки чесно. Невже біжите обійматися зі співвітчизником або хоча б усміхаєтеся, привітно помахавши в його бік? Ні, ви, як правило, опускаєте очі, намагаючись надати обличчю максимально іноземного вигляду. Чому ви соромитеся свого споріднення? Нема чим пишатися? Хочеться бути одягненим в Armani, а на вас черевики фабрики "Скороход"?

Що з цим робити?

Рости, ефективно працювати, робити якісний продукт і берегти свої таланти. Ось тоді-то ми й будемо кидатися в обійми одне до одного на вулицях світових столиць, як це роблять американці, голландці й усякі інші, які з жиру бісяться, представники розвинених капіталістичних країн, трудящі, між іншим, із ранку до ночі. А не змінимося – тоді "Тагил рулит!"