Насилию прямо в стенах учебных заведений подвергаются 80% учеников украинских школ, однако из них только 4% обращаются за помощью. Такие цифры озвучил руководитель образовательного центра Украинского Хельсинского союза по правам человека Сергей Буров.

Он отметил, что малолетние жертвы редко сообщают о фактах насилия, потому что боятся или не знают, где и кому это лучше сделать.

Как администрация учебных заведений предотвращает насилие в школах, в эфире радиостанции "Голос Столицы" рассказала председатель Агентства развития образовательной политики, директор Киевского лицея бизнеса Людмила Паращенко.

Читайте також: У Чернігові гурт школярок під схвальні вигуки натовпу жорстоко побив 15-річну дівчинку. ВІДЕО 18+

Яка справжня ситуація з насильством в київських школах?

- Ця тема дуже не нова. І про насилля в школах говорили і 50, і 70, і 3 роки тому, і говоримо зараз. Школа є мікромоделлю суспільства, віддзеркаленням суспільства, і те, що ми бачимо навколо, воно проявляється в школі, і тема насилля в школі не є типово лише для української шкільної освіти. Приміром, про це б'ють на сполох у благополучній Англії, де нещодавно провели масштабне дослідження і виявили, що насилля в школі має дуже непривабливі наслідки навіть в дорослому житті.

Тому ми як педагоги, як громадськість, розуміємо, знаємо і докладаємо зусиль для того, щоб зменшити цей рівень прояву жорстокості, нетолерантності, нерозуміння серед школярів. Тут цілий комплекс таких проявів проблем.

Це і психічна неготовність дітей молодшого шкільного віку протистояти старшим, так звана дідовщина, це і нові форми прояву такого насильства, як знущання в Інтернеті, в соцмережах, це фізичне насилля, тому що Україна зараз перебуває в такому стані, що цінність людського життя зменшується, ми бачимо, скільки смертей навколо і фізичне знущання також в школах присутнє. Але я би заперечила щодо того, що школи намагаються приховувати факти насильства, бо бояться якихось покарань.

Насправді, ми маємо зараз досить високий рівень культури громадян і громадського контролю. Так само через Інтернет, через спільноти, через публікації в пресі, батьки мають можливість і мають вже таку потребу в контролі школи і того, як почувається їх дитина в шкільному середовищі.

Тому в цих дослідженнях я би лише сказала, що з цим явищем треба боротися, треба максимально залучати всіх можливих гравців і зацікавлених сторін: це і батьки, і правоохоронці, і психологи, і лікарі, щоб зменшувати рівень насилля в школі. 

Чи завжди насилля в школі вчиняють учні над учнями?

- Можу сказати, що ні, на жаль. І є цьому свідчення і в пресі, і на телебаченні були різні сюжети про те, що є вже рівень насильства і психологічний більшою мірою з боку дорослих працівників школи, педагогів, і меншою мірою фізичний. Хоча і фізичні випадки, там, лінійкою по пальцях, чи якісь тілесні покарання, на жаль, ще можна зустріти. Це неприпустимо, це непримиренно, і єдиний запобіжник - це прозорість, це неприховування сміття в своїй хаті, а це обговорення в педагогічному колективі, в батьківській громаді, звільнення таких людей, які несумісні зі званням педагога, званням учителя.

Такі речі не можна приховувати, вони мають бути публічно засудженими, і такий громадський осуд має бути на всіх рівнях, в тому числі й адміністративний. Якщо не можна притягнути до кримінальної відповідальності.

Чи залежить рівень насилля від рівня навчального закладу? Чи менше його в ліцеях, гімназіях?

- Це залежить не від рівня навчального закладу, а від якості тієї виховної профілактичної роботи, яка ведеться в закладах. Наразі мушу сказати, що ми маємо достатню кількість методичних розробок, рекомендацій, які приміром департамент освіти і науки, молоді і спорту Києва розробляє з психологічними службами.

Ми маємо такі дієві проекти, як шкільний офіцер поліції, Нацполіція дуже відкрита до співпраці з навчальними закладами, і співробітники різного рівня, різних знань, залюбки йдуть і спілкуються з школярами, так само різного віку, пояснюючи що таке законослухняність і що таке право, що таке відповідальність, коли вона настає і як. Тому це не рівень чи статус закладу, а рівень відповідальності адміністрації і педагогічного колективу закладу.

Тому хочу сказати, що такі програми профілактики булінгу, попередження насильства у кожній школі - під особливим контролем і наглядом, тому що директори і адміністрація несуть юридичну відповідальність за життя і здоров'я дітей, це один з найголовніших факторів. І я, приміром, кажу, що батьки нам можуть пробачити трійку чи не дуже високі знання з фізики або математики, але ніколи нам не пробачать і не зрозуміють нашу безпечність щодо стосунків між дітьми, чи якогось ушкодження, хвороби чи каліцтва.

А от які сценарії в кожній школі, це теж така велика палітра, тому що долучаються і учнівське самоврядування, є медіатори шкільні, діти, це діти, до яких можуть звернутися ті, хто страждає чи хто потерпає від якогось упередженого ставлення чи цькування. Також шкільні медіатори дуже тісно працюють зі шкільними психологами, які проводять профілактичні бесіди, тренінги, ігри різноманітні.

Це залучення професійних поліцейських і науковців, психологів, тренерів, які приходять до школи. Це батьківська громада, батьківська рада. І зрештою, це великі такі проекти, які підтримуються міжнародними спільнотами, які спрямовані на залучення самих дітей, підвищення рівня їх обізнаності щодо насильства в родині, насильства над дітьми, дотримання всіх міжнародних актів, конвенцій ООН про права дитини, взагалі обізнаності з прав дитини.

Читайте також: Батькам пора забути про фразу "Як справи в школі?"

Приміром, у Київському ліцеї бізнесу постійно діючий учнівський ліцейський суд, як суд присяжних, це найавторитетніші учні з кожного класу збираються разом, якщо є предмет звернення, що ж не так йде в ліцеї, або когось образили, або порушили якісь норми спільного життя, які також виробляються самими учнями.

От ліцейський суд розглядає і приймає рішення, що робити з учасниками такого інциденту, що робити адміністрації, і чи адміністрація дотримується всіх засад демократичного управління в школі.

Те, що ми бачимо в школах, воно віддзеркалює те, що відбувається в суспільстві, і тому тільки наполегливою працею щодня, щохвилини, не допускаючи всі види і форми насильства, і утверджуючи в дитині верховенство закону, верховенство права, що все буде... за все треба відповідати і все зроблене неправильно і буде покарано, має бути.

Головний принцип педагогічний: виховати толерантність і виховати розуміння та відповідальність ми можемо тільки демонструючи це. Виховати любов ми можемо тільки люблячи те, що ми робимо і наших дітей.