Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 8 травня

Що означає перемога Макрона

Перемога Макрона – це не перемога України над Росією (як може здаватися після перегляду стрічки новин) і навіть не перемога Франції над Росією. Стрімке зростання і перемога Макрона - це спільна (хоча і з різними мотиваціями) реакція французького суспільства та французького істеблішменту на загрозу руйнування сталого порядку. (Однак, можливо, якраз істеблішменту не було чого боятися, він вміє пристосовуватися до будь-яких умов.) Кажуть, що Макрон занадто ліберал для Франції. Ха-ха, для Франції, яка є батьківщиною лібералізму у класичному розумінні.

День нашої перемоги: чому це свято й українське також

То це наша чи не наша перемога? Я не кажу про нещасні демонстрації із колорадськими стрічками, які відбудуться цього вівторка, а вони 100% відбудуться. То лише чергова спецоперація з конкретними виконавцями, бюджетом, завданнями, колом потенційної масовки й, головне, конкретним інформаційним адресатом. Розбирати вже вкотре складники політтехнологічного міфу "спасібо дєду за побєду" (варіант "можем повторіть"), його походження й приховані сенси нецікаво. Ідеться радше про те, чи вважає себе Україна суб'єктом дня пам'яті, який напередодні, 8 травня, знову відзначатиме вся Європа.

Не можна позбавити громадянства України, але його можна втратити – Магера

Чи можна особу позбавити громадянства України? Ні, не можна. Це прямо забороняє стаття 25 Конституції України. Навіть за вчинення державної зради, навіть відносно проросійських колаборантів. На жаль. Чи може особа втрати громадянство України? Так, може. Якщо вона добровільно набула іноземне громадянство, чудово усвідомлюючи, що згідно зі статтею 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Без жодних винятків. І це положення є складником засад конституційного ладу Україні, бо структурно перебуває в розділі І Основного Закону України.

Півроку, які змінили український радіоефір

8 травня виповнюється півроку від початку дії нашого закону про українські пісні на радіо. За ці шість місяців радіоефір – не впізнати. Мільйони слухачів із приємністю дізналися, наскільки різноманітна й гарна українська музика, яка раніше не потрапляла в ефір через позицію медіамагнатів. За даними моніторингів руху "Простір свободи", в 2011-2015 роках частка українських пісень у прайм-таймі наших радіостанцій коливалася від 3% до 5%. Тепер же, завдяки законові, який ми не дали провалити чи вихолостити, кожна радіостанція крутить не менше 25% українських пісень, а середній показник перевищує 30%.

Діди звоювали – кожен своє

Коли я чую: "діди воювали", жодної ясності, за що саме, для мене не виникає, настільки кожен із них воював за своє, хоча вони мали спільний інтерес саме в Українській Народній Республіці, яка єдина не брала бабу в заручники. У Другій світовій, до речі, було те ж саме. Тому я лише пам'ятаю, що мої діди самі себе звоювали, і не дай нам Боже ще раз повторити їхній досвід, бо зараз демографія вже геть не та, не пік, а провалля. До того часу, коли народився я, дожило лише двоє з дідів. Той, що червоний командир, і той, що гулагівський зек. А з жінок лише бабуся й іще одна сестра. Четверо з дев'ятнадцяти.

На ідеологічному фронті без змін – досі пасемо задніх

"Інших держав", ясна річ, це Афганістан, куди СРСР вдерся зовнішньою інтервенцією вирішувати свої політичні питання, це Чехословаччина, де СРСР руками Військ Дяді Васі придушував чужий вибір, аналогічна Угорщина... Миротворчі місії на таких заходах згадують востаннє, якщо згадують. А називати речі своїми іменами – "окупація", "інтервенція" – в Україні бояться і влада, і тим паче функціонери МО. У пеших регулярні вибори, коли не можна образити електорат (бо Опоблок нападе), у других совкові скрєпи, які лізуть з усіх щілин... 

Реформи в Україні й Золота рибка – чого побажати насамперед

Новий виборчий закон зі пропорційною системою та відкритими списками. Річ у тому, що всі ці ProZorro, Edata, податковий кодекс, дерегуляція тощо можуть бути тимчасовим явищем. Як Верховна Рада ухвалила, так і скасує. Тому основна реформа – це зменшити в парламенті кількість козлів. Нехай навіть не на наступних виборах, а через одні. Головне, що ця зміна, по-перше, вже буде надовго, а по-друге – породить усі інші реформи. Поки що ці реформи Рада зі скрипом приймає під тиском Заходу й частково – громадян. А тиск – явище тимчасове. Та й опір депутатів парламенту зростає просто на очах.