проста відповідь: у мене немає підстав їх любити. але вона нікого не влаштовує. особливо геїв. можливо, це одна з причин - їх постійно щось не влаштовує.

то не влаштовує, що людина не знає, що перед нею гей,то навпаки, що людина одразу знає - теж не влаштовує, і гей стає раптом скритним, геї хочуть хоиди парадами і показувати себе і своє гейство, але вони при тому ж часто ховають його, як ніби це срані труси, особливо, коли бачать симпатичного натурала за вашим столом. геї переконані, що всі чоловіки-натурали - латенті геї, просто не відкрили в собі це або бояться поки що це визнати. дивно, але геї не дуже цікавляться іншими явними геями, здебільшого їм подобається совращать молодих натуралів. інакше совращать у них не дуже виходить. можна і в рило вихватить. на старшого, але сексуально привабливого натурала вони будуть так само єлєйно поглядать, як юнніца, строя з себе оленятко бембі, поглядами обіцяючи якщо не рай насолод, то принаймні щось пікантне. їм плювати, як на це реагують.

власне, чому я маю любити мужика, таргет-група якого - також мужики? чому я маю лєлєять і захищати права конкурентів, єбійомать? я здорова половозріла особа жіночої статі, натуралка, теж люблю чоловіків - красивих, розумних, надійних. якщо перейти в суто гормональний аспект, розглядаючи цікавість до протилежної статі і всі ці прелюдії як полювання, - за законами полювання, як я можу вдруг возлюбить геїв, які полюють на того, на кого і я? які норовят у мене з-під носа забрати мою здобич, які безцеремонно лізуть в труси потенційно привабливому для мене партнеру, коли я проявляю скромність і не хапаю його, несучи в кігтях для своєї услади, а даю йому можливість "вполювати" мене?

чи можу я чєловєколюбно і всепрощающє возлюбить бабу, яка висне на мого супутника, щойно тільки я відійду в уборну припудрить ніс? ні. принаймні в той момент, коли я бачу, що мій чоловік проти, а воно лізе. то чому я маю "любить" мужика, який робить те саме?

я не проти, аби геї одружувались і мали право реєструвати шлюб. раз їм так хочеться "сімейних цінностей" закріплених символічним штампом в паспорті - будь-ласка. хочуть розлучатись - хай розлучаються, державі від цього тільки зиск - гроші за реєстрацію, гроші за розлучення, тотальний учот і контроль, хто з ким "офіційно" і "легітимно" шпилиться. я проти, коли геї звинувачують, чому я не борюсь за їхні права. а за мої права вони борються, блеать? вони боролись за права жінок хоч коли-небудь, вимагаючи цього від нас?

я взагалі думаю, що сексуальна орієнтація - це лише твоя особиста проблема, і нічия більше. я проти насильства і клєймлєнія на підставі того, як людина розпоряджається власним тілом. аби ця людина мені не нав'язувала свого вибору і свого тіла, зрештою.

може, просто я не зустрічала геїв з величною душею. я зустрічала нещасних ледайкуватих створінь, зациклених на собі і своїх анальних фіксаціях. на дитячих комплексах і не пережитих-непрощених обрАзах. то вони агнци, то розбещені бестії - у них істерики і зміна особистостей частіше ніж в просто істеричної баби. мені здається в них частіше стаються психічні розлади, і в цьому не так уже винуваті натурали.

що таке нетерпимість? можливо, я маю право на нетерпимість, якщо до мене лізе байдуже якої статі особа, яка викликає в мене відразу. я її не хочу. і не заставлятиму себе імітувати, щоб бач "не образити". чоловік має право на нетерпимість так само - незалежно від статі. в чому я можу погодитись, - що хтива, п'яна і вульгарна баба нічим не краща за хтивого, п'яного і вульгарного мужика, якої орієнтації б він не був.

зараз не треба думать, що я надто категорична, висновок такий, поки я не спостерігала зворотнього. може виборка в мене хибна. дай бог. але частіше бути геєм - навіть не просто сексуальний потяг до особи своєї статі, а проституювання і безвідповідальність, надмєнниє юнци охочіше "ідуть в геї", - від аторофії почуття відповідальності - за себе і за іншого, і це мені видається частіше найпершою причиною. звісно, по Україні я не маю статистики, - а хто її має, з огляду на другий абзац? але відчуваю, що це й соціальна хвороба, - в тому числі, а не тільки необгрунтований потяг природи, яка поселила жінку в тіло чоловіка чи наплутала з гормонами.

я уже колись писала, - якщо не мати позиції, то це - автоматично ніби не мати й відповідальності. дуже зручно. коли треба родить і виконувать соціальну роль жінки - "вибачте, але я не жінка". коли треба виконувать роль чоловіка і забезпечувати сім'ю - "вибачте, я не чоловік". дуже зручно. ні те ні інше - який мовляв, з мене спрос? чи не тому гей-пари у нас - більш тривалі стосунки матеріально незабезпеченого молодого гея і фінансово забезпеченого старшого? давайте зізнайтесь собі, геї, секс і стосунки з партнерами вашого віку нетривалі - одна-кілька ночей і розбіглись.

може щось змінилось, може мої уявлення про геїв застаріли.

але навряд чи можна посперечатись з наступним: в Україні так мало хто може буть нормальним натуралом, гідним чоловіком, незалежно від довжини члена і розміру плечей, а паче з усім набором всього вакурат так, як треба, то чи варто дивуватись відсутності сильних і шляхетних геїв, не манірних і дрібних ламаних клоунів, які би не викликали мішане почуття огиди і жалості водночас?

хочете мене вважати гомофобкою? це дуже маніпулятивно, і хибно. я не боюсь геїв. я не ненавиджу їх, я просто не маю підстав їх любити. так само я не маю підстав любити глупих, істеричних і жадібних жінок тільки за те, що вони однієї зі мною статі. я можу полюбити Людину, сексуально ж мене тягне до статі протилежної. і це цілком моя справа і мій вибір.

я можу захоплюватись талантом. щирістю, добротою і шляхетністю душі - в такі моменти мені абсолютно байдуже до кого сексуальний потяг у людини - я визнаю її талант. адже доки я не пропоную нічого коїтусального, це напевно, нікому і нічому не заважає, не викликає ставлення, емоцій, обурення чи схвалення саме по собі. Ентоні Хегарті, наприклад. Наприклад, Брайан Фері. мене не цікавить їх побутове чи сексуальне життя. мене цікавить їх творчість. я не відкидаю раптом своє захоплення талантом, якщо дізнаюсь, що його власник - гей. можна захоплюватись талановитою прозою письменника, а він в житті неабиякий може буть мудак (погоджуюсь, це порівняння якось звучить неоковирно) чи людина абсолютно чужих тобі цінностей, протилежних уподобань. але ж він талановито пише! Цього не віднімеш ніяк. гей-письменник чи гей-актор мені подобається не тому що гей, а тому що письменник і актор. так зрозуміліше?

я не приймаю дрібні і злі закиди щодо нелюбові до геїв (звучить так, ніби я не виконую якесь своє зобов'язання, яке я сама склала, а тепер нехтую).

не люблю, і не значить, що ображаюсь, ображаю чи ненавиджу.

бо любові до себе не просять як милостині, і не вимагають, як компенсації. її треба викликати в інших спонтанно і заслужено, тобто - надовго. а це уже дуже важка праця над собою, виклик, і не кожному під силу нести цю ношу, - безвідносно сексуальної орієнтації і сексуального потягу до певної статі.

zzzulfiya