Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 7 серпня

Верховний бій. Новий арбітр – нові правила

Переможці, переможені, щасливі, ображені, зрадофіли, ідеалісти – всі змішались у величезній інформаційній лавині навколо нового Верховного Суду. Днями набрав чинності Закон "Про Конституційний Суд України". Лавина поглинула й цю новину та понеслась далі, продовжуючи перемішувати все, що до неї потрапить. "Снігу" щедро додали ще й деякі народні обранці, які, коментуючи останні новини, заплутати своїх виборців остаточно. За їхньою версією завершився конкурс на заняття 120 посад суддів Конституційного Суду. Прекрасна нісенітниця. По-перше, конкурс ще триває, по друге – 120 суддів працюватимуть у Верховному Суді, тоді як Конституційний Суд має 18 суддів, які призначаються за абсолютної іншою процедурою.

Російську імперську пиху підживлюють малоросійські комплекси українців

Це часом не наші цілком патріотичні громадяни переймаються гастролями Дельфіна й фотографіями, прости Господи, Лоліти? Це не наші діти дивляться російськомовних відеоблогерів, бо англійську вчити ліньки, а українськомовного контенту в цій царині зовсім небагато? Ні? Мені здалося? А я от пам’ятаю, якими великими цабе ходили тут російські медіаменеджери, а українські колеги, часто геть не дурні й професійно спроможні, зазирали їм у рота. Та, власне, чому в минулому часі: і зараз політемігрант із Росії чи не найбажаніший і найбільш оплачуваний співробітник у більшості українських ЗМІ. Я далекий від конспірологічної думки, що кожен нинішній чи колишній громадянин РФ – це так чи інак замаскований агент ФСБ. Річ у наших колоніальних сентиментах.

Як чинити з російськими пропагандистами

Розповіла Вадиму, що прочитала його шовіністичні статті, і тепер він має нагоду сказати мені в очі те, що пише про Україну і українців. У відповідь почула бекання про “кримнаш” і що росіян в Україні нема, а на сході, звісно ж, "громадянська війна". На цих словах підхопилася не я, а Павел із Польщі зі словами: “What you are saying is crap”. Ґудмундур з Ісландії перелякано глипав на мене і час від часу тримав за руку. Маар’я, шведська письменниця родом з Естонії, яка ніколи не знала свого батька, бо її мама вагітною мусила виїхати з Естонії, а тато залишився боротися в русі опору проти радянської окупації, хитала головою, кажучи: ”Nothing has changed". Саку з Фінляндії, Сара з Норвегії, Маар’я з Естонії – вони, здається, взагалі не могли уявити собі, що людина при здоровому глузді може мати таку позицію. Ірина, перекладачка з Москви, прочитавши його писанину, лише повторювала, яке це жахіття.

Більше ста вояків нагородили медалями за визволення Авдіївки. ФОТО

"Я два роки провоював в Афгані, й нинішня війна для мене як страшний сон. Пройшло кілька десятиліть і тепер я воюю на рідній землі проти окупантів-росіян", – каже командир взводу на ім’я Микола. Командир із афганським досвідом служить в механізовані бригаді, яка боронить від російської агресії рубежі на донецькому напрямку. Нині він та понад сто його побратимів отримали від громади міста медалі “За оборону Авдіївки”. Цими медалями військово-цивільна адміністрація нагородила українських захисників до Дня визволення Авдіївки від незаконних збройних формувань. Микола говорить, що він та його бійці вже мають подібні відзнаки за звільнення Волновахи, Маріуполя, тепер – за оборону Авдіївки. "Хлопці мріють про нагороди за звільнення Донецька, Луганська та встановлення державного кордону, – каже Микола, – бо це означатиме – мир на українській землі!"

Про те, що об'єднує поляків та росіян

Читаю інтерв'ю польського міністра й ловлю себе на думці про те, що об'єднує поляків та росіян. Мова про колосальний егоцентризм, як уявлення, що все у світі обертається довкола них, а всі довкола лише мріють, аби зробити їм якусь "капость". Зокрема, мова про "героїзацію УПА", яку вони сприймають як підступний український план із удару по самих поляках. Не хочу розчаровувати польських друзів, але переважна більшість українців не думають постійно про Польщу й поляків. Ні в контексті УПА, ні в іншому контексті. Так само УПА, Бандера і Шухевич взагалі не асоціюються з Польщею і поляками. Всі вони асоціюються суто із боротьбою з Росією. Можливо, десь і живуть українці, яки починають свій день із думки: "Як би ще щось погане полякам зробити", але я таких чомусь не зустрічав. Як не дивно.

"Мільйонер із нетрів": розкішне життя керівника держпідприємства, що обслуговує посольства. ФОТО

Подивіться на фото. Цей поважний дон в смугастому костюмі – Павло Кривонос. Він ось уже 25 років очолює "Генеральну дирекцію з обслуговування іноземних представництв". Ця державна структура обслуговує іноземні посольства, які працюють в Україні. Все, що треба зарубіжним дипломатам: земельні ділянки, будинки, доступ до мереж, все це їм забезпечує Кривонос. Не забуває при цьому і про себе рідного. Їздить на "Рейндж Ровері" з блатними дипломатичними номерами "D 100 001". Має ще купу іномарок. Побудував у Кончі-Заспі маленьке Межигір'я. Один тільки головний будинок має площу понад 700 квадратів. Ще в дядька три квартири в елітних будинках Києва. "Я студентом розвантажував вагони, потім міняв рублі на німецькі марки – так і заробив", – розповідає байки Кривонос.

Краплина, в якій відбивається вся наша байдужість до нас самих і власного майбутнього

Скажете – анекдот, якась дурня, навіщо він про це пише, може, перегрівся цими спекотними днями – е ні, дорогі друзі, це щось, що сидить у нас самих, не в путіноїдах, не в сепаратистах. Це краплина не скажу чого, в чому відображається вся наша скорботна байдужість до нас самих і нашого майбутнього. А також про нашу немічність, яка в ній відображається. Отож, не торочім про високе, а вирішмо елементарне. Легко патякати про Пінзеля, але майже неможливо вирішити десятиліття нерозв'язне питання "в баночку". Тим паче, що "в баночку" стало настільки звичним, що нічого особливого в ньому ми не бачимо... Отак і живемо. Люто живем...