MENU

Огляд блогосфери від UAINFO. 24 січня 2019

1771 0

Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 24 січня

Суд дав Януковичеві 13 років за державну зраду

Судовий вирок наголощує, що дії Росії у Криму кваліфікуються як акт агресії, а дії Януковича – як пособництво в цьому. Судді назвали неправдивими заяви Януковича про певні напади на себе, загрозу для російськомовного населення після Революції гідності й ознаки гуманітарної катастрофи. Януковича засуджено заочно. Це передбачає, що його арештують для відбування покарання в тому разі, якщо втікача вдасться затримати. Наразі вирок іще не є чинним. Він може бути оскаржений протягом 30 днів і набуде чинності лише в тому разі, якщо ніхто не подасть скаргу.

Янукович і Мадуро – путінські близнюки

Саме Путін, хворий на манію величі, не здатний усвідомити реальних можливостей своєї бідної архаїчної країни, робить усе можливе для підтримки неефективних режимів. Ганявся за Януковичем із п'ятьма мільярдами, тепер наздогнав Мадуро й сунув йому ці п'ять мільярдів. Іноді здається, що росіяни щиро не розуміють: у країнах, якими керують бандити й ідіоти, будь-які мільярди миттєво йдуть у пісок. Ну й у кишені бандитів та ідіотів. А визначити бандитів та ідіотів не дуже складно. Із путінською Росією хочуть дружити або бандити, або ідіоти.

Як мажоритарка загрожує більшості наших міст

Щоб уявити, які масштаби охопить мажоритарка, наведу таку статистику. Згідно з останнім переписом населення від 2001 року, в 404 із 455 міст України проживало до 90 тисяч населення. І хоч ці дані давно потребують оновлення, ми бачимо, що таких міст в Україні – переважна більшість. В Одеській, Миколаївській і Херсонській областях, наприклад, у кожному районному центрі проживає до 90 тисяч людей. Й у всіх цих містах, за проектом Виборчого кодексу, має діяти мажоритарна система.

Без Толстого: час позбуватися решток москвоцентричності

Рештки москвоцентричності ніяк не сприяють універсалізації українського погляду на світ. Бо Пушкіна є сенс читати тільки після знайомства з Байроном, а краще разом із Вольтером і Руссо. Інакше вийде "наше всьо", тобто практично нічого. Адже тамтешнього побуту, ієрархії цінностей і системи стосунків ми все одно не знаємо. Вийде голий сюжет і, можливо, милозвучні словосполучення (що, зважаючи на травми, не факт). І з Толстим бажано знайомитися паралельно з Гюґо та Діккенсом (їхнього впливу на себе Лев Миколайович і не приховував). Ми так не звикли.

Україна як аграрна наддержава: переваги й недоліки

Здавалося б, Україна має добрі перспективи, якщо зосередиться на розвитку сільського господарства, як нам це радять. Та жодній країні не вдалося розбагатіти без розвиненого промислового сектора та сектора послуг – я маю на увазі не періодичні економічні сплески тривалістю п'ять-сім років, а стабільне зростання протягом десятиліть. Країни, що розвиваються, ніколи не ввійдуть до клубу розвинених, роблячи ставку суто на експорт в багаті країни продовольчих товарів.

Потрібно створювати власний дискурс, а не мавпувати ворожий – журналіст

Ти можеш або прийняти божевілля, яке тобі нав'язують, або зробити все можливе, щоб воно тебе не торкнулося. І тут важливо не забувати, що реагуючи – навіть гостро, дотепно й аргументовано – ти стаєш частиною привнесеного ззовні дискурсу, а це і є головна мета його творців. Хворобі байдуже, як ти до неї ставишся, вона просто інфікує тебе, робить жертвою та знаряддям для розповсюдження, це головна і єдина її мета. Весь час, витрачений на опонування росіянам, було витрачено марно, адже, опонуючи, ти підспудно визнаєш рівність свого візаві, визнаєш його суб'єктність.

До політиків треба ставитися спокійно. Дикі емоції тут взагалі не потрібні

Знову пішов якійсь вал незрозумілих публікацій про "непотрібність безвізу". Очевидно, чому вони з'являються. Бо "безвіз" міцно вже в медійному просторі прив'язаний до чинного президента Порошенка (хоча він вже сам, власне, про нього особливо й не згадує останнім часом – є нові теми). Вважаю, що так питання ставити не треба (як би хто до Порошенка не ставився). Ще 30 років тому ми жили в найбільшому концтаборі Європи з мінімальними шансами навіть оком глянути на те, що  за його межами. Можливість щось побачити перетворювалася на "розкіш", на дещо "статусне".

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

UAINFO


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини