Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 18 серпня

Дохла корова в Кремлі: чому Росія – це надовго

це припущення, як і решта схожих, ґрунтується на думці, що нинішній президент РФ – прикрий ексцес, вихватень, прийшов до влади чи то випадково, чи то внаслідок змови спецслужб, а далі вправно узурпував трон, прибрав конкурентів та остаточно втратив розум. Якщо ж усвідомити, що Путін – плоть від плоті сучасної Росії, досконале уособлення її ментальності, концентрований вираз інтересів як її еліт, так і найширших народних мас, сценарій ускладнюється до нерозв’язності. Можливо, горезвісні 86% підтримки й не заслуговують на довіру, радше за все тут наявні й помилка вимірювання (а ну скажи вголос, що ти проти, раптом він не соціолог, а чекіст?), і підкручування вимірювачів (спробуй тут видай непланові показники – одразу ж оголосять іноземним агентом!), але порядок цифр говорить сам за себе. 

"Нова холодна війна". Десять років потому

"Нова холодна війна" вийшла на початку 2008-го. Відтоді книжка була перекладена 20 мовами й витримала півдесятка перевидань. Що я змінив би, якби знав те, що зараз? Я передбачив війну в Грузії (що непогано), але оминув увагою Україну. Мав написати більше про Крим, про ситуацію на Донбасі та смертельно небезпечну суміш жадібності, популізму й некомпетентності в державному житті України. Вона проторувала дорогу до влади для режиму Януковича, падіння якого стало приводом для Росії розв’язати війну. Мене досі бентежить назва книжки. Справжня холодна війна була титанічною глобальною боротьбою між комуністичним тоталітаризмом і капіталістичним Заходом. Нині масштаби не ті. Економіка Росії рівносильна економіці штату Каліфорнія. Росія багато дошкуляє на регіональному рівні, але не є наддержавою радянського зразка.

Усі ми живемо під одним небом, але в різних світах

На Закарпатті буває особливе небо. Таке небо я ніколи не заставала в Києві. Від такого неба стає нереально радісно. І ось під таким небом, повз красиві кам'яниці, сецесійні башточки й угорські вивіски Берегового йде похоронна процесія. Того дня місто прощалося із загиблим в АТО, десь далеко, за горами й під зовсім іншим небом. Весь день натрапляємо на хлопців у формі. Чоловіки, в дурних спортивних штанях і з пом'ятими життям обличчями, виходять з магазинів із вінками і розосередженим поглядом. Але потім сідаєш у розбиту машину, й таксист поганенькою російською скаржиться, як йому зробили зауваження у Львові, що замовив борщ не українською. Хвалить Орбана й дивується, що воно дало тоді Будапешту, що опиралися Союзові. Бо скільки ж усього можна було купити за 5 форинтів. Не те що зараз.

Чи може оперна співачка бути дівою й чого в нас Александрів і Татьян немає

Читач Сергій хоче знати, як відмінювати назву міста Сколе. Якщо це прикметник, то мали б відмінювати Сколого, у Сколому – за зразком слова голе. А якщо іменник – то Сколя, у Сколі – як поле. Офіційно назва не відмінюється, хоча на якій підставі? Проте місцеві мешканці відмінюють: Сколього, в Скольому. Але в такому разі в називному відмінку мало б бути Сколє. Усі три варіянти можливі, але найбільш пасує, на мою думку, Сколе, Сколя, у Сколі – як поле, поля, на полі. Татьяна не може бути, бо українська мова в таких випадках не має роздільної вимови пом'якшеного приголосного перед а: Уляна, Касян, дяк, а не Ульяна, Касьян, дьяк. А е замість а в першому складі з'явилося внаслідок розподібнення двох однакових голосних, тому й замість Татяна маємо Тетяна.

Невідома Україна: кашкетники та фломастери. ФОТО

Почула про них торік і дуже хотіла побачити на сплаві Дністром. Цього року стоянка була біля змішаного села, що одразу зрозуміло і за підведеними до деяких будинків дротами з електрикою, і за не менш чіткою ознакою – магазином, де можна було купити алкоголь. У селі, де живуть лише непитущі кашкетники, пива ми б не купили. Нашу звичку вітатися в селах тут ігнорували. Люди переважно відвертаються й ідуть або роблять вигляд, що не чують, продовжуючи пильно розглядати. А от маленькі діти дуже привітні й усміхнені, хоч і тихі. Щось запитаєш – вони сміються та розбігаються, як гномики в тих ковпачках. Чоловіків бачили мало, здається, вони на заробітках країною, бо за працьовитими чесними і тверезими будівельниками в нас черги. Пересуваються возами на конях, розкішних і доглянутих.

Чи потрібно проводити військовий парад до Дня незалежності України? Думка киян. ВІДЕО

Вже 24 серпня вся країна буде спостерігати за урочистими подіями до Дня незалежності України. Та чи доцільно проводити такі заходи під час важких для нас часів? Кореспондентка UAINFO зібрала думки киян. Думки українців розділилися: одні вважають, що такі урочистості потрібні, щоб підтримувати бадьорий дух нації. Інші ж говорять, що показувати свою міць не потрібно і краще б було відправити усю військову техніку не на парад, а на передову на cхід.

Ізюм: місто контрастів на Слобожанщині. ФОТО

Свято-Преображенський собор, 1682-1684 років, одна з найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини. Шикарне українське бароко. Належить, звичайно, Московському патріархатові. Бо кому ще може належати українське бароко, побудоване на кошти полковників Ізюмського полку Костянтина Донець-Захаржевського та Федора Шидловського? Навпроти собору на паркані напівзбитий жовтий трафаретний тризуб. По ньому, червоною фарбою, п'ятикутна зірка й напис "СССР". У кафе на зупинці сидять кремезні дядьки в камуфляжі. Це бійці батальйону "Айдар". На виїзді з міста – червона, видно, що нещодавно підновлена радянська стела. Із вигорілим на сонці орденом. Над нею, на пагорбі, половецькі баби, яких видно зі траси. Із зупинки відкривається панорама на апокаліптичний завод. І фантастичні, абсолютно кіношні пейзажі з іншого боку. Села в долинах річок.