Акція #зустрінь_своїх залишила вагон хороших емоцій.

Взагалі ця вечірня тусовка в аеропорту до біса нагадувала атмосферу Революції Гідності – її пізнього етапу, коли закінчився стартовий ентузіазм, а йому на зміну прийшла втомлена і зла впертість.

Знову довге очікування, чайок у термосах, незнайомі люди, які роздають печиво та чізи з мака (нарешті! :D), масова розвіртуалізація та купа знайомих облич у натовпі – такі відчуття й атмосферу ні з чим не сплутаєш. І я гостро відчув, що якраз цього давно не вистачало. Поміж безкінечних срачів і негативу – збори вмотивованих громадян, що приїхали не заради власного профіту, а лиш показати солідарність до звільнених українських "лоялістів". Якісна підзарядка в колі СВОЇХ.

Читайте також: Плач, цветы, смех, слезы, объятия. Как украинцы встречали освобожденных заложников. ФОТОРЕПОРТАЖ

Промовиста ситуація: мій товариш Олекса (57 бригада) приїхав з побратимом зустріти двох полонених зі своєї частини. І ні двоє звільнених хлопців, ні їх сім'ї – ніхто не виказував дискомфорту. Навпаки, оживились і зраділи, що в бригаді пам'ятають.

Але як на мене, допускати людей до звільнених було помилкою. Звісно ж не критичною, та все ж. Показали плакати, поаплодували, дали зрозуміти, що про них не забували – і крапка. Бо щойно журналісти й стрімери кинулись до звільнених та сімей – посипались недоречні питання і нав'язлива увага. Не треба бути психологом, щоб розуміти потребу витримувати хиткий баланс між особистим простором, необхідною медійністю події та стресом у звільнених з тривалого полону.

Читайте также: СБУ назвала, скільки українців залишається в заручниках на території ОРДЛО

Врешті-решт терористи зустріли "своїх" як чекісти нових штрафбатівців. А в нас – зробили з цього медійну і добре висвітлену в ЗМІ тему, зустріли як героїв. Так і має бути.

Тож на фоні радості від самого факту, що нарешті відбувся найбільший обмін за останні два роки - решта дрібних мінусів процесу якось до лампочки. Повага усім, хто працював над обміном з нашого боку (не медведчуку/онуфрію, звісно), якнайшвидшої реабілітації звільненим. І пам'ятаємо інших українців, що досі в полоні.

Одна з кращих подій 2017-го.

Немає сенсу тегати присутніх вчора на аеродромі - усіх був радий бачити. Побільше б хороших приводів для таких зльотів)