Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 12 січня

УПЦ МП: содом і гангрена

Здавалося б, один окремий, хай і жахливий казус став приводом і для вірян, і для не надто залучених до церковних процесів громадян переглянути своє ставлення до московської церкви, приводом значно переконливішим, ніж багаторічні прямі антидержавницькі прояви, гідні уваги СБУ, ніж численні втручання у виборчий процес, ніж патронат над Антимайданом, ніж принципова відмова шанувати героїв російсько-української війни. Ота "сльозинка дитини"… Відмова в панахиді немовляті – емоційний удар для будь-якого християнина. Показово, як відреагувала на всеукраїнський шок сама УПЦ МП.

Як годиться щедрувати на Василя. ВІДЕО

Напередодні Старого Нового року, увечері 13 січня, за давньою українською традицією "водять Меланку" і щедрують. Кореспондентка UAINFO побувала на майстер-класі і знає, хто така Маланка та чому цього вечора водять Козу. Щедрують із вечора до півночі в переддень Святого Василя, чи, як ще кажуть – Старого Нового року, тобто 13 січня. За християнським календарем – це також день преподобної Меланії. Зранку цього дня господині готують другу обрядову кутю – щедру. Крім того, печуть млинці, пироги з сиром, варять вареники, щоб було чим гостити щедрувальників. На столі цього вечора також буде і скоромне – ковбаси, холодець, шинка. Звечора до півночі щедрувальники обходять оселі.

Російська організована злочинність: із реальності на екрани й навпаки

Слід розуміти, що Росія прагне підірвати й послабити нашу систему, перетворити її на забавку для себе. На відміну від радянських комісарів, сучасні російські можновладці не хочуть знищити Захід. Їхня мета – зробити так, щоб Захід служив їхнім інтересам. Якщо хабарі не спрацьовують, росіяни будуть залякувати, а коли треба – вбивати тих, хто стає на шляху. Як і персонажі "МакМафії", російські "шишки" вміють поводитися чемно, коли треба. Якщо втратимо пильність, ми дозволимо себе надурити, а тоді ми приречені.

Чи буває більшість переважною, а мить – хвилюючою

Софія Бабик пише, що її турбує словосполучення переважна більшість, яке вона часто бачить у різних довідниках і підручниках. Адже більшість – це і є перевага, вважає читачка. А як правильно? Більшість може бути не дуже значна, наприклад, в один або два голоси. А коли більшість у кілька разів перевищує меншість, то кажемо переважна більшість. Вадим Хівренко запитує, чим замінити такі часто вживані слова як да уж (да уж, не ожидал), мда (мда, не знал), да ладно (да ладно, не верю), да нисколько. Да уж – ото вже (не чекав, не сподівався); мда – оце так; да ладно – та ні, не вірю; да нисколько – аж ніяк. Не обов'язково кожне російське да відтворювати одним українським словом. Маємо власні фразеологізми, побудовані в инший спосіб.

Бойові будні десантників на передовій російсько-української війни. ФОТО

У розташуванні підрозділу звертаю увагу на групи десантників, де одні вправляються з кулеметами, інші – зі гранатометами, а поруч іще троє бійців тренуються біля ПТРК. Ротний пояснює: допоки відносно спокійно, в підрозділі організовані заняття під керівництвом командирів взводів і досвідчених сержантів. Добротні бліндажі для розміщення, комфортна їдальня у звичайному, хоч і просторому бліндажі вражають своєю охайністю. У куточку тихо лине музика з раритетного програвача зі платівками. В одному з вільних бліндажів обладнали – спортзал. Встановили турнік, бруси, грушу, гирі, штангу. Навіть боксерські рукавички є.

"Їі казкові твори, сповнені небачених чудернацких звірів та рослин притягують та причаровують всіх" – День народження великої художниці Марії Приймаченко

Одного разу випасаючи гусей маленька Марія побачила серед лугових квітів синювату глину, принесла її додому та розмалювала хату. На ту хату милувалися всі жителі села, хвалили її та просили, щоб Марія розмалювала і їхні хати. За свою першу розмальовану хату вона отримала в нагороду поросятко, яке допомогло вижити всій родині в скрутні голодні часи. А ще вона захоплювалась керамікою, вишивкою, як її мати. Роботи Марії Примаченко виставляли в Парижі, Софії, Празі та Монреалі, її картинами захоплювалися Пікассо та Шагал.

Кутя: ніщо на світі не об'єднує нас так, як вона

Оця кутя – їжа, яка об'єднує нас з усіма нашими предками. Її їли в цей день усі наші родичі – і п'ятсот, і тисячу років тому. Мабуть, не так готували, можливо, маку не було і, напевно, не було волоських горіхів, а мед був якимось іншим на смак. Але ніщо на світі не об'єднує нас так, як вона. Ми їмо, мої прадіди їли, твої внуки їстимуть, і праправнуки твоїх онуків. Тобто навіть не так: ми їмо її всі одночасно в цей день. Хтось тут – як ми. А хтось там – як вони. Але разом, як велика родина за одним столом. Не знаю, чи правильно я зробив і чи правду сказав. Але таке пояснення, здається, все значно спрощує і водночас відкриває простір для думок, дозволяє спертися на щось надійне і перевірене.

​​​​​​​