80 років тому громадяни Швейцарської конфедерації на загальнонаціональному референдумі висловлювалися за надання ретороманській мові статусу четвертої національної мови країни.

Читайте також: Не стати "пижиковою шапкою": коли байдужість – не на часі 

Результат, який був одержаний для мови, якою спілкуються всього кілька десятків тисяч людей в горах Ґраунбюндена, був приголомшливим – 92% "за". Ні до, ні після цього швейцарські референдуми не збирали такої кількості голосів "за", це рекорд конфедерації. Ретороманську мову було в буквальному сенсі слова врятовано від небуття – я сам минулого літа слухав, як спілкуються і співають нею люди під благословенним небом долини Мюстайр.

Варто порівняти цю повагу й солідарність із тим, як ставилися до української в Російській імперії та СРСР. Як буквально знищили мою рідну культуру ідиш. Як сьогодні в Росії маргіналізують мови меншин, яких не 35 000, як носіїв ретороманської, а мільйони, як татар. 

Читайте також: Природа зневаги й ненависті до української мови в Україні

І стане зрозуміло, з якого пекла ми врятувалися.