Огляд блогосфери від UAINFO. 12 березня 2018
Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 12 березня
Аспірант у НАТО – це ще не реальний претендент на членство
Здавалось би, чому тут радіти, коли Україна, якщо орієнтуватися на рішення саміту НАТО в Бухаресті, вже мала в Північноатлантичному альянсі (на відміну від ЄС) фактично перспективу членства. Нагадаю, в бухарестській декларацій чітко й без будь-яких "якщо" (якщо Росія нападе, якщо Україна виконає всі критерії, якщо зникне синдром страху чи ще щось) йдеться про те, що Україна і Грузія стануть членами НАТО. Так, останніми роками в НАТО була проблема визнати навіть той важконароджений плод компромісу – Бухарестську декларацію. Як мені вже доводилося констатувати, Україна ще ніколи не була одночасно настільки близькою й настільки далекою до НАТО, як в останні роки.
Єдиний вихід може полягати в тому, аби прибрати державу зі сфери регулювання. Подарувати виборцеві економічні мотиви для голосування. Зробити митницю, суди й податкову – операторами громадських інтересів. А поки що вони продовжують працювати в інтересах каст. Чинна влада може гадати, що запам'ятається безвізом і ProZorro. Жорсткою монетарною політикою і дипломатичними перемогами. Але насправді вона може запам'ятатися своїми наступниками. Приблизно так, як Ющенко пам'ятний Януковичем. Який став можливий лише тому, що Віктор Андрійович опікувався шпалерами, а не фундаментом.
"Диво-зброя" Путіна: що стоїть за ракетною промовою російського президента
Москві треба робити висновки. Після дзвінкого американського ляпаса на Близькому Сході "великий диктатор" кудись зник майже на два тижні й ось нарешті вигулькнув із "ракетною промовою". Мовляв, це "наша відповідь Чемберленові"…У клятих янкі армія краща, а в нас "вундерваффе", що все змінить на користь Кремля і змусить Штати визнати путінську Росію рівною собі. Недарма ж Путін так бідкався, що з ним "ніхто не бажає говорити й ніхто не бажає чути Росії". Справді, охочих її чути стає дедалі менше, бо всі грають у шахи, лише Росія в "Чапаєва", намагаючись щоразу змести всі фігури з шахівниці та ще й розбити її на голові того, хто має нещастя з нею грати.
Як українські вояки на Луганщині загарбника в полон брали. ВІДЕО
Днями на Луганщині військовослужбовці окремої механізованої бригади затримали бойовика незаконних збройних формувань, який намагався проникнути на підконтрольну Україні територію. При ньому виявили зброю та військовий квиток на ім’я Ігора Вікторовича Солоіда, виданий російською окупаційною адміністрацією. Українські бійці, які брали безпосередню участь в операції, розповіли в подробицях про затримання терориста.
Якщо "Газпром" добровільно не виконає рішення Стокгольмського арбітражу, ми звертатимемося до судів у європейських країнах, які ратифікували відповідну міжнародну конвенцію, за примусовим виконанням ріщення арбітражу. Тож ми не збираємося відбирати газ із транзитних потоків у Європу. Нам краще накладати стягнення на газ після того, як він потрапить на європейські ринки, – це ефективніший шлях отримати кошти, які нам має сплатити "Газпром" за рішенням міжнародного арбітражу, і при цьому показати Європі, що Україна – надійний транзитер, а "Газпром" – ненадійний постачальник газу.
Скільки жінок в Україні насправді загинули торік через домашнє насильство
Серед цих 278 смертей – 69% завдані співмешканцем, чоловіком, колишнім чоловіком, а 31% – завдані дітьми (так-так, сини й дочки вбивають своїх мам). Щодо першої групи, коли вбивав співмешканець, чоловік, колишній чоловік. Якщо ви ретельно вчитаєтеся в матеріали справ, то побачите, що в добрій половині випадків насильство було взаємне й до останнього моменту злочину не було зрозуміло, хто з них стане жертвою, а хто – вбивцею. Тобто жінки застосовували насильство врівень із чоловіками, при цьому обоє були у стані алкогольного сп'яніння. У другій групі, де вбивцями є власні діти, теж є добра половина справ, коли спочатку мама вчиняла насильство стосовно дитини, а потім та виросла й відповіла.
Український школяр отримав листа від королеви Єлизавети II
"Я давно цікавився культурою Великої Британії: англійськими казками й легендами про короля Артура, лицарів Круглого столу й чарівника Мерліна, вивчав географію цієї острівної держави, Букінгемський палац, багато читав про англійську королеву, намагався уявити собі її життя. Й одного разу вирішив написати Єлизаветі II – запитати, чи почувається вона по-справжньому королевою у своїх королівських палатах, який з 6 тронів у неї найулюбленіший, чи вірить вона, що чарівник Мерлін існував тощо", – сказав Савелій. Лист, за словами хлопчика, надрукований на королівському папері кольору слонової кістки з гербом Букінгемського палацу, а звернення і підпис зроблені від руки.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки