Першим правилом реформування української науки має бути старий лікарський принцип primum non nocere ("насамперед не нашкодити"; зазвичай приписують Гіппократові).

Другим правилом реформування української науки має бути послідовне врахування закону еволюційного відбору: survival of the fittest ("виживає найпристосованіший").

Читайте також: Зомбі-академія: вчені-пенсіонери НАН України не витримують конкуренції у світовій науці. Їх утримання коштує близько 3,7 млрд. грн

Хто в науці найкраще пристосований для адаптації до бюрократичних, адміністративно-командних впливів? Насамперед це "адміністратори від науки", які далеко не завжди бувають "за сумісництвом" ще й провідними науковцями (радше ні, хоча бувають і винятки; серед останніх є окрема група "гарних науковців, але поганих адміністраторів"). Крім них, це формалісти, імітатори і фальсифікатори – адже будь-які формальні вимоги тим легше задовольнити формально, чим менше при цьому думаєш про зміст власної наукової праці.

Із поєднання цих двох засадничих принципів, чітко випливає простий висновок: у реформуванні науки слід насамперед відкинути адміністративні методи, оскільки від будь-якого застосування до науки адміністративно-командних важелів управління найменше страждатимуть псевдонауковці, найбільше – справжні науковці.

Читайте також: Наживо із Чорнобиля: життя в Зоні відчуження. ФОТО

Можу тільки мріяти, щоб про це постійно пам'ятали і керівники МОН, і члени Наукового комітету.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram