Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 8 червня

Росію чи Китай – кого боятися більше?

Відмінність у тому, що Китай схиляється до м’якого й систематичного тиску, а Росія – до грубої та короткострокової тактики. Ці тактики успішні вдома, але водночас контрпродуктивні. Завдяки їм НАТО активізувалося, громадськість стривожилася, багато країн збільшило бюджети на оборону, навіть ті, що не входять до Альянсу, як-от Фінляндія та Швеція. Парадокс у тому, що КНР як справжня наддержава цілком може перейняти грубий підхід росіян. А Кремлю краще б використовувати обережну китайську тактику. У кожнім разі Захід має зробити висновок із повчальної історії: треба розвивати здатність до спротиву й стримувати противників, поки ще є можливість.

Сестра Сенцова написала відкрите звернення до Ради Європи. ДОКУМЕНТ

Я не знаю, чи наважиться РЄ хоч щось зробити. Сподіваюся, що наважиться. Я буду безмежно вдячний. І не лише я. Дуже хочеться помилятися, але сподівань мало. Декому в РЄ все складніше стає навіть вимовляти слово "Росія" у критичному контексті, щоб не дратувати їх зайвий раз, тому що дуже хочеться, щоб Росія таки заплатила борг. А дехто аж до осені не може знайти 30 хвилин у своєму графіку, щоб зустрітися з українським посадовцем й обговорити взаємодію щодо прав людини в окупованому Криму. Дуже зайняті люди. Є в них справи й важливіші. Та попри цей інституційний декаданс – нам своє робити.

Українські проросійські – оксиморон: жодного компромісу з ними бути не може

Реванш – це навіть не здача України у власність російським монополіям. Мураєв довів: реванш – це продаж українських громадян. Нічим іншим не можна пояснити те, що український нардеп цитує версію російського звинувачення. Він не ставить її під сумнів, не згадує про катування, під якими вибивали свідчення із Сенцова та його колег. Не згадує, що справа Сенцова стала першим показовим процесом ФСБ в анексованому Криму. Замість цього він поводиться як прес-секретар російської прокуратури.

Економіст: Данилюк був рушієм реформ, але його зупинив особистий конфлікт

Прибічники теорії змови можуть спати спокійно – відставка Олександра Данилюка з посади міністра фінансів не стала наслідком намірів системно перерозподіляти бюджетні потоки. Радше мова йде про прикру ситуацію, коли дві втомлені людини не змогли загасити полум’я суперечностей. Адже чутки про конфлікт тепер уже колишнього міністра фінансів Олександра Данилюка та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана ходили вже давно. В останні два тижні протистояння вийшло на новий рівень, а під час засідання уряду позаминулої середи досягло свого апогею. Стало зрозуміло: співіснування в межах одного уряду для сторін конфлікту є можливим лише в разі поступок, до яких жодна зі сторін вже не була готова.

Замість меду: ФІФА й увесь футбольний світ із головою поринули в лайно

ФІФА разом з усім футбольним світом перебувають у бочці, вщерть повній лайна та крові, але намагаються зробити вигляд, що це – бочка меду, з неї потрібно тільки якусь Чичеріну вигнати. Але це щонайменше є смішним. А Путін, який розпочав війну в Криму й на Донбасі, бомбив Сирію та виношує нові мілітаристські плани, – теж поза політикою? А спортивні діячі, ці герої допінгу, які підтримують мілітаристську політику свого вождя, – теж поза політикою? А російські "діячі культури", які про війну не співають, але її підтримують, у Крим і на Донбас їздять – теж поза політикою? А російські футбольні фанати, ідеологія яких – суміш шовінізму й обскурантизму, – теж поза політикою? Одна Чичеріна винна?

У нас будь-що перетворюється на істерику й агресію з усіх боків – Кулеба

У французькій школі мого сина Єгора останній тиждень перед канікулами повністю відданий під практичний курс "Ненасильницьке спілкування". Тому що діти мають зі школи вчитися вирішувати проблеми без істерик і проявів агресії. Тому що істерики й агресії породжують ще більше істерики й агресії. Я слухав вчительку й думав, що нам в Україні потрібен загальнонаціональний курс ненасильницького спілкування. Тому що в нас будь-що зрештою перетворюється на істерику й агресію з усіх боків. І кожен при цьому має священне виправдання для своєї поведінки. Це драйвово, але справды веде нас у глухий кут і соціальний колапс.

Чом у файному місті тернопільчан немає і що не так із Роберто

У нині чинному правописі українські прізвища, що закінчуються на -о, відмінюємо, якщо вони належать чоловікам: Дмитренко, Лисенко, Шевченко. Це саме правило мало б поширюватися й на иншомовні прізвища та імена. Але є багато мовознавців, що досі не вийшли з-під російського впливу і виступають проти цього. Тож Роберт, Мар'ян, Рудольф відмінюємо, а Роберто, Мар'яно, Рудольфо, отже, й Барйоло, – ні. Цю хибу давно потрібно було б виправити. Володимир Іванчук пише: я буковинець і вже 18 років живу в Іспанії. У нашій діяспорі є тернополяни, які питають: "Де поставив машину?". А я відповідаю: "Поклав біля вашого будинку".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram