Коли українців запитуєш, як вони уявляють собі миротворців, то у 95%, мабуть, миттєво з’являється образ, закріплений ще за радянських часів, пише у своєму блозі на "Новому часі" заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука. Тобто військовослужбовець у блакитному шоломі з переважно легкою зброєю. У Славонії частину території хорвати звільняли військовим шляхом, а частину – завдяки миротворцям. Орієнтовна модель миротворчої місії, яку ми запропонували в міністерстві, фактично копіює цей шлях.

Суть у тому, що мілітаристський складник, до якого належать військовослужбовці різних армій світу, розміщується на певних локаціях по всій території. Головне задання – забезпечення миру й демілітаризації незаконно озброєних формувань. Завдання поліційних угрупувань, де так само будуть представники різних країн, – слідкувати за дотримуванням громадського порядку. Серед наших громадян мало хто знає, що існують миротворчі місії ООН взагалі без використання збройних формувань. Тобто коли вони виконують обов'язки суто гуманітарні. Надають медичну допомогу, поновлюють діяльність державних установ на раніше непідконтрольних територіях. На фініші всі ці три компоненти мають забезпечити проведення виборів.

Читайте також: "План Б" для ОРДЛО: РФ де-факто втілює своє бачення Мінських угод

На жаль, на Балканах були позитивні й негативні результати використання миротворчої місії. Один із невдалих прикладів – Косово. Миротворча місія відверто не впоралась із завданням інтегрувати його території в колишню Югославію, тобто Сербію. Рівень жертв серед цивільного населення призвів до того, що світова спільнота прийняла рішення про неможливість інтеграції косоварів до складу Сербії – та безпрецедентно оголосила країну незалежною. До речі, Україна й досі цього не визнає.

Під час проведення в Косові миротворчої місії поліційний і гуманітарний компоненти фактично були відсутніми. Все почалося винятково на військових засадах. До того ж, часом дуже невпевнено й безпорадно поводилися самі миротворці. Найрезонансніший випадок – обвинувачення голландського контингенту, який полишив цивільне населення фактично на розправу озброєним незаконним формуванням. Якщо допускатимемо такі ж помилки, що в Косові, то існує безперечний ризик.

Читайте також: Боснійський урок для України: як (не) поставити хрест на державності

Головна проблема в тому, щоб примусити Росію погодития на умови введення миротворчої місії, які намагається запровадити Україна ц наші союзники. До речі, до розробки спільної резолюції Радбезу долучилася ще і Британія. Зараз найпотужніший пул міжнародних гравців – Україна, Франція, Німеччина, США та Британія. Резолюцію розроблятимуть фактично всі постійні представники Радбезу, крім Китаю та Росії.

Звісно, право вето ніхто ще не скасовував. Хоча наразі є певні механізми, які вже почали реалізовувати. Тож, коли країна, яка має постійне представництво в Радбезі та право вето, сама є агресором, то її автоматично позбавляють права вето. Якщо цей механізм запрацює, тоді Росія взагалі опиниться в незручному становищі. Та я був би дуже обережним з такими прогнозами, бо Росія взагалі може демонстративно вийти із цієї установи.

Треба бути щирими, розумними та відвертими – ніхто зараз не прагне повномасштабної війни з РФ. Єдиний шлях досягти мети – посилити дипломатичний, економічний і фінансовий тиск на Росію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram