Тоталітаризм – небезпечний, руйнівний для суспільства тому, що для свого утвердження та розвитку він знищує мільйони людей. 

Та є ще один його вбивчий для суспільства вплив на нього. Він руйнує людську природу, в основі якої розум та суспільність і створює нову особливу людину, повністю вільної від гідності, самоповаги, справедливості, щирості, чесності.

Це необхідно усвідомити та зрозуміти, бо посттоталітарне суспільство є неконструктивне та позбавлене шансів та можливостей на розвиток і процвітання. Більше того, посттоталітарне суспільство приречене на вимирання, бо кількість населення постійно зменшується, з огляду на те, що люди, при будь-якій нагоді, прагнуть покинути його переїхати, перебратись, втікти в інше суспільство.

Читайте також: Радянська наука і підготовлені нею легіони не здають позицій: пам'ятаймо наших!

Сьогодні, хоч як завжди ми будемо згадувати нових дійсних членів НТШ, але я розпочав з сумної теми, бо сучасне українське суспільство – це посттоталітарне суспільство, яке особливо гостро та болюче відчуває всі наслідки тоталітаризму. 

Це дуже складна проблема, яка або ігнорується, або замовчується, або свідомо мімікрується.

Чому? А от тут і є загрозлива небезпека тоталітаризму. Як це жорстко та неприємно це звучало, це його привабливість.
Надто багато людей, по своєму, скористались розпадом тоталітаризму. Зараз ви це читаєте і нічого з того, що нам допомагає не зроблене, і не придумане, ні в Україні, ні в жодній іншій точці СРСР. Все виробництво "приватизувалося" і вже давно нічого не виробляє, зате створило олігархів та зруйнувало і місця праця, і потребу інтелектуальної технічної роботи.

А зараз те, що може не сподобатись, але це теж треба зрозуміти та усвідомити. 

Під час розвалу тоталітаризму, який мав свою специфічну науку (уявіть долю радянського фізика, який просто так, опублікував у "закордонному, буржуазному журналі" статтю з новими науковими ідеями) та освіту відбулася не так їх приватизація, як монополізація. 

Як результат в Україні справа науки та освіти опинилася в руках радянських вчених та педагогів і стала деконструктивною, руйнівною та беззмістовною. Утворилося десятки сотень центрів розвитку науки. 
Колосальною проблемою є те, що радянська наука була абсолютно централізована і розвивалася в столиці. Ви можете уявити вченого чи викладача ВУЗу України радянських часів, якого запросили на роботу в інститут академії наук чи університет у Москві, а він відмовився. Химера він, якщо дійсно був потужний вчений радо погоджувався, бо це означало, і те, що квартиру в Москві дадуть і всі інші радянські блага. Тому в УРСР залишилися вчені та викладачі щиро віддані ідеям радянської науки але не більше. З юридичною то поготів, бо й зараз значимі ті, хто здобув юридичну освіту в Москві чи Ленінграді, а ні про вчених, ні про випускників юридичних інститутів у Свердловську та Саратові не багато чути.

А ми сьогодні згадаємо про Українського Вченого, якого в радянські часи не можна було згадувати, для радянської науки Австрія, то "клаптикова монархія" там все погано, і для українців яких гнобили. А тепер наслідок радянської історичної науки та пострадянської науки.

Це – Штекль Август, радник маґістрату, Львів. Дійсний член НТШ з 11.IV.1932 р.

Ви бачите, сучасною мовою пенсіонера, який був депутатом Львівської міської ради, який став дійсним членом тобто науковцем, а отже українським в НТШ.

Читайте також: Мусимо зрозуміти, що чужа історія, і чужі закони завжди проти своєї правди, сили, волі

Ніде, підкреслюю, ніде в літературі радянського чи сучасного періоду ви не знайдете згадки про нього. Я зумисне не буду згадувати тих інституцій та вчених, які б мали його згадати. А нема ніде.

Я взяв інформацію про Вченого, як і про інших Вчених з Хроніки НТШ. Це не є неймовірна чи закрита інформація, хоча жах пострадянської історичної науки вже дається взнаки, її представники використовують звіти працівників каральних органів, як обсолютно достовірне джерело інформації про минуле.

Про міську раду та місцеве самоврядування, яке стало жахливим наслідком абсурдів закріплених в законодавстві писати не буду. Не має ніякої правової основи і здорового глузду у виборах міського голови населенням міста. Сумних прикладів цього протягом двох-трьох десятиліть більше, ніж достатньо у багатьох містах.

А нам би треба було знати своє минуле, без радянських препарацій.

Ви прочитали. Щиро дякую. Жодна з висловлених ідей не претендує на беззастережність та безспірність. Ви можете їх заперечувати чи спростовувати. Таким є шлях формування та розвитку науки, як важливої та корисної для суспільства сфери занять.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram