Вибухи боєприпасів вранці 9 жовтня на 6-му арсеналі військової частини А-1479, що біля Ічні Чернігівської області, почалися в різних місцях. Про це на брифінгу повідомив заступник начальника Генштабу Родіон Тимошенко. "За даними, якими ми наразі володіємо, два вибухи відбулися одночасно, а потім в іншому кінці арсеналу були ще два вибухи", – розповів генерал. На думку Тимошенко, це вказує на диверсію.

Волонтер спільноти "ІнфоНапалм" Роман Бурко звернув увагу на цікаві факти інформаційної активності росіян навколо вибухів боєприпасів. Виявляється, ще 6 жовтня через пропагандистські ресурси "ФАН" і "Новороссия" з посиланням на заяви так званого прес-секретаря російських окупантів і колаборантів ОРДО Данила Безсонова почали вкидати повідомлення про те, що нібито бійці ЗСУ продали загарбникам два ПЗРК "Ігла". Безсонов повторював цю інформацію декілька днів на своїх брифінгах. А 8 жовтня цей інформаційний вкид підхопили російські державні ЗМІ.

На федеральному каналі "Россия 1" з‘явився сюжет, в якому показані "оперативні зйомки", на яких нібито українські військові передають загарбникам зброю та перераховують отримані за неї гроші. Як пише пане Роман, в око одразу впадають "жовті ідентифікаційні стрічки", які не використовуються в зоні проведення АТО/ООС приблизно з 2015 року.

У ніч на 9 жовтня стаються вибухи, із зони ураження евакуйовано десятки тисяч мирних мешканців. А тим часом російські ЗМІ продовжують розкручувати інформацію, нібито склади підривали самі українці. Нібито для того, щоб приховати продаж двох ПЗРК "Ігла". Аналогічну версію про самопідрив через нестачу озброєння на складах висувають і деякі українські експерти. В ефірі українських телеканалів знову з‘являються різноманітні інтерпретації істеричного послання "Війна вигідна олігархам", "чим більше вибухне набоїв, тим більше збагатяться виробники зброї". І наостанок – коли вже всі інформаційні ресурси передавали інформацію про вибухи, о 10:02 кримський окупаційний ресурс "Кримінфо" опублікував новину "Міністерство оборони РФ відзвітувало про знищення складів боєприпасів в тилу умовного противника".

"Вже зараз можна говорити, що росіяни провели якісну спецоперацію із залученням інформаційно-психологічного компоненту та узгодженням на всіх ланках підконтрольних ресурсів. Залучили диверсійні групи для продовження та посилення ефекту. Розіграли все як за підручником", – підсумовує пан Бурко.

До речі, про підручники. Французький дослідник Жак Еллюль у своїй роботі "Пропаганда" говорить, що мета сучасної пропаганди полягає не в навіюванні масам ідей і вірувань, а в провокації їх до певних дій. Пропаганда більше не змінює приналежність індивіда до тієї чи іншої доктрини. Вона змушує людину ірраціонально доєднатися до процесу, який спровокований маніпулятором. Сучасна пропаганда, стверджує Еллюль, не залишає вибору та пригнічує інстинкти людини. За книжками Еллюля масову комунікацію та пропаганду викладають у російському МГІМО. Тож варто прислухатися до фахівця, який стверджує, що пропаганду не можна розглядати суто як навіювання брехні.

Британський журналіст Пітер Померанцев у книзі "Нічого не правда і все можливо" переконливо доводить, що ціллю російської пропаганди є створення умов для того, "щоб ніхто нікому не довіряв". Ціллю російської пропаганди у світі є руйнація норм, законів і права. А з ними й міжнародних інституцій, які ґрунтуються на цінностях. Навіюванням ілюзії рівноцінності правди та брехні, права та сили, агресора й жертви агресії російська пропаганда руйнує усталений порядок і створює новий викривлений світ, в якому більше нема принципів і цінностей, відсутні цивілізовані норми та правила.

Читайте також: Як Росія кличе в Україну "релігійну війну" та хто їй у цьому допомагає. ВІДЕО

Найкращим прикладом такого викривленого є російська аргументація щодо анексії Криму. Не тільки російські штатні промовці, але й західні обивателі, політики й експерти дозволяють собі протиставляти брехливі аргументи Росії про захист російськомовного населення нормам міжнародного права, в яких визначається, що захоплення чужих територій є злочином. У цьому разі геть не важливо, чи розповсюджують промовці російську аргументацію, чи протистоять їй.

Є неприйнятним вже те, що факт злочину й мотив здійснення злочину, який озвучує злочинець, представляються як рівноправні "точки зору".

Підігравання російським пропагандистським цілям відбувається вже тоді, коли намагаються створити уявлення, ніби ведеться якась суперечка між встановленим і визнаним фактом російської збройної агресії проти України та божевільним мороком російськомовних бабусь про скрєпи й бандерівців на Майдані. Між фактами й виголошенням гасел дискусії не може бути в принципі. Адже руйнується довіра до системи права та знецінюється принцип невідворотності покарання за здійснений злочин.

Ніхто не витрачатиме шалені ресурси на пропаганду та диверсійні спецоперації тільки для того, щоб "люди у щось повірили". Метою будь-якої інформаційної спецоперації завжди є спонукання мас до дій – переважно ірраціональних. Тож розгляньмо докладніше алгоритм маніпуляції масовою свідомістю, який складається з кількох основних етапів.

На першому етапі аналізуються культурно-психологічні особливості цільової аудиторії, збирається інформація та формується портрет адресанта, визначаються больові точки, в які він повірить неодмінно. У випадку з інформатакою навколо вибухів – це теза про те, що армійське начальство краде, або сприяє крадіжкам зброї.

На другому етапі створюється картинка викривленої реальності, яка виводить цільову групу на потрібну маніпулятору модель поведінки. Тут ворожі ЗМІ спрацювали як "шептуни" в натовпі, які розповсюджують чутки, що ґрунтуються на глибинних страхах та упередженнях. Прикметно, що у ворожих повідомленнях, які запускалися за кілька днів до вибухів, робилося припущення, що задля того, щоб приховати крадіжку, можуть початися пожежі на складах.

Третій етап – запускається реальна подія, яка має для адресата символічне значення. У нашому разі – це диверсія і підрив складів, уже вчетверте від початку війни, що особливо обурює українців.

Четвертий етап маніпуляції знову пропагандистський: за допомогою контролю над ЗМІ й управління інформаційними фільтрами аудиторію змушують повірити, що викривлена картинка, підмінені поняття, перекручені сенси - це і є об‘єктивна реальність.

У ситуації з вибухами фільтри відпрацювали бездоганно. Більшість телеканалів використовували "військових експертів", обговорювали нестачу зброї, крадіжки виділених на безпеку коштів. Водночас представники Міністерства оборони України повідомили, що їм було складно потрапити на українські телеканали, щоб оперативно надати інформацію про подію та заходи безпеки. Під час наради силовиків міністр оборони Степан Полторак доповів, що вранці 9 жовтня на "112-й" канал вдалося потрапити лише після двох годин вмовлянь, а в доступі до ранкового ефіру "UA:Першого" представникові МО відмовили з формулюванням: "Переб‘ються".

Планування та запуск шокових подій, які підкріплені інформаційною атакою, є важливим елементом впливу на свідомість супротивника. Якщо основною метою ведення бойових дій є фізичне знищення противника, то метою інформаційної війни є дезорієнтація ворога за допомогою маніпулятивних технологій, які спрямовані на руйнацію його цінностей, змістовного контексту, на якому ці цінності ґрунтуються.

Через втрату довіри, тобто нав‘язливого відчуття, що ніщо не є правдою і все можливо, виникає страх й одночасна неспроможність  солідаризуватися з іншими для конструктивного подолання проблем.

Читайте також: Україна досі інфікована російською агентурою – Портников

Стах підвищує агресію. А пригнічений інстинкт самозбереження штовхає натовп на ірраціональні дії, які не в змозі зупинити жодний авторитет. Тому що авторитету вже нема. От і маємо в залишку вдалу спецоперацію, де тотально підірвана довіра суспільства до всіх: армії, держави, ЗМІ й експертів.

Тож про що була ця спецоперація? Про те, що українська влада некомпетентна та продажна, армія розграбована, розтрощена, небоєздатна; що росіяни спритніші, організованіші та віддані військовому обов’язкові. Тому пора здаватися. Адже "війна вигідна тільки олігархам" і тим військовим, які наживаються на війні.

Якщо в світі російська пропаганда спрямована на руйнацію наявних цінностей, то в Україні вона не дає українському суспільству сформувати принципи й цінності, які б стали основою національної ідентичності.

Завдання не в тому, щоб зробити українців подібними до росіян, а в тому, щоб не дати українцям стати українцями, запобігти наближенню України до загальнолюдських цінностей.

Ми можемо спостерігати, як агітатори нерідко протиставляють мову, культуру й утворення української помісної церкви розбудові української економіки. Мовляв, замість того, щоб вносити розкол у суспільство, краще зосередитися на зростанні якості життя громадян. Жоден і не думає доводити наявність зворотного зв‘язку між законом про українську мову та підвищенням добробуту населення.

Ще одна брехлива теза полягає в тому, що не варто витрачати гроші на армію. Що відновлення територіальної цілісності країни й деокупації українських територій залежить від росту економіки, а не від міці та боєздатності армії. У мізки українців вживлюється брехливе протиставлення державницького українства й заможності окремого громадянина.

Сучасна пропаганда не створює віру. Вона її руйнує. Вдало створений коктейль із правди та брехні; суб‘єктивної, а іноді й продажної думки та факту; експертної оцінки й забобону, які поставлені в один ряд, – усе це створює в свідомості адресанта впевненість, що правди не існує, що є тільки різні точки зору. Це позбавляє маси інстинкту колективного виживання. У викривленому світі, де можливо все, більше не існує норм, правил і фундаментальних цінностей, які можуть забезпечити колективне виживання.

Для того, щоб нейтралізувати пропаганду, потрібно протистояти не їй, а тим цілям заради яких вона запускається. "Нація – це нарація", – говорив знаний у світі мислитель Едвард Саїд. Не можна допустити зневіру українців у спроможності України перемогти оскаженілу сусідню псевдоімперію. Але для цього робота всіх гілок влади, включно з четвертою – журналістикою – має бути спрямована на відновлення довіру українців до держави, а шлях до перемоги не має викликати сумнівів у переважної частини суспільства. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram