Основою творення та існування радянської тоталітарної системи було заперечення та усунення з суспільства та його розвитку двох речей: свободи та національного поділу. Це привело до того, що замість свободи, як вільного індивідуального вибору та особистої відповідальності за своє буття та матеріальний добробут тільки партія, уряд та держава працювали "во имя человека и для блага человека".

Відповідно, тільки вони і знали, що є благом людини і, що їй треба. Тому, людина, яка народилася, сформувалася та виросла в радянських умовах не знала, що таке свобода, в чому її цінність та значення. Саме тому написана радянськими людьми нинішня конституція України не виокремлює свободу, як окрему цінність і для людини, і для суспільства.

Читайте також: Мусимо зрозуміти, що чужа історія, і чужі закони завжди проти своєї правди, сили, волі

"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". 

Оскільки поняття честі та гідності формувалося тривало та довго, то в кожного народу могло бути своє.

Оскільки радянське суспільство "Це – суспільство високої організованості, ідейності і свідомості трудящих – патріотів і інтернаціоналістіве, це – суспільство, законом життя якого є турбота всіх про благо кожного і турбота кожного про благо всіх" (Конституція СРСР), то "на основі зближення всіх класів і соціальних верств, юридичної і фактичної рівності всіх націй і народностей, їх братерського співробітництва склалася нова історична спільність людей – радянський народ".

Саме тому в Конституції України закріплено визначення "і Українського народу – громадян України всіх національностей".

А ми сьогодні згадуємо ще одного Українського Вченого. Про нього немає згадок в сучасній науці та літературі, яку визначають та творять радянські вчені.

Розвиток людства тим і прогресивний що на певному етапі свого розвитку людство зрозуміло, що людина досягнувши певного віку має право і достойна того, щоб спокійно жити та відпочивати. То може й сучасна Україна прийде до тями і зрозуміє процес розвитку людства та відпустить на заслужений відпочинок всіх людей глибоко пенсійного віку, яку мусить нести важкий і непридатний для їхнього віку тягар освіти і науки сучасної України.

Читайте також: Нам би треба було знати своє минуле, без радянських препарацій – історик

В день, коли на заслужений досягненням пенсійного віку відпочинок, спокійно підуть всі вчені та освітяни України, їх місце займе молодь, яка народилася та виросла в умовах свободи і візьме на себе всю відповідальність за своє майбутнє в державі в якій буде добре і комфортно жити, без мрій про виїзд на ПМЖ в більш привабливу країну, як про це думали всі радянські люди.

Сьогодні ми згадуємо Українського Вченого, праця якого демонструє єдність українського наукового та освітнього простору без огляду на кордони та їх лиху долю від окупантів.

Це: Михайло Павлов. Доктор філософії, професор політехнічного та сільсько-господарського інститутів у Харкові, б. асистент політехнікума у Львові, член укр. науково-технічного Т-ва в Харкові, голова технічно-наукової комісії. Ур. 1889 р. вибраний дійсним членом НТШ 13\4 1929 р.

 

 

В 1930-х репресований. Ні фото, ні даних про подальшу долю немає. З подібним ім’ям та прізвищем є відомий вчений металург.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram