Чи був спосіб уникнути ескалації з Росією? Так, і наразі такий лише один – здатися, пише у своєму блозі на "Новому часі" військовий експерт Олексій Мельник. Відмовитися від претензій на Азовське море, від права на судноплавство через Керченську протоку – тобто зробити все те, що нам інтенсивно пропонує Росія та деякі "миротворці" в Україні.

Я хотів би ще раз звернути увагу – протокою йшли два хоч і військові, але не такі кораблі, що здатні стати загрозою для Керченського мосту чи російським суднам у протоці. Тобто здатися – це єдиний спосіб, який може задовольнити Росію. Бо в Керченській протоці Україна всього лиш використовувала своє гарантоване договорами, зокрема міжнародними, право на свободу судноплавства.

Читайте також: Військовий і дипломатичний складники азовського загострення

Чи доцільним є введення воєнного стану? За відповіддю треба звернутися до українського законодавства. Якщо є акт, що класифікується як збройна агресія – а всі випадки детально розписані, і цей вже далеко не перший – то Конституція, закон про оборону й інші законодавчі документи вимагають введення воєнного стану на всій території країни чи її частині. Процедура розписана: потрібне рішення РНБО, президента та Верховної Ради.

Зараз велике занепокоєння викликає питання виборів, обмеження прав громадян і додаткові обов’язки, які накладає воєнний стан на українців і бізнес зокрема. Важливо, щоб усі ці моменти були виписані відповідно до ситуації та не грали на руку Росії.

Чи здатна Україна дати відсіч? Якщо говорити про порівняння військових потенціалів, то ми, звичайно, поступаємося Росії. Але які ще варіанти відповіді можуть бути на це питання? Так, можна сказати, що ми не здатні, а тому немає сенсу боротися з таким потужним ворогом. Але в такому разі ми вертаємось туди, звідки я і починав – тоді нам треба здаватися, капітулювати.

Читайте також: Відповіді на основні питання щодо воєнного стану й азовського загострення

Відсіч не обов’язково має бути збройною. Є багато інших інструментів – міжнародні організації, міжнародні суди, асиметричні дії, які приведуть якщо не до перемоги над агресором, то принаймні повинні підняти для нього ціну питання настільки, щоб це стало невигідно.

Так, це загострення – але воно є черговим. На нас чекає довготривала боротьба. І в цьому разі важливо намагатися перехопити й десь проявляти свою ініціативу. Бо одна з головних проблем у тому, що наразі ця ініціатива йде від Росії. Тобто коли Росії вигідно, то вона загострює військові дії, коли ні – зменшує інтенсивність. Великою мірою Росія продовжує контролювати конфлікт. А Україна, можна так сказати, нічого не зробила. Так, ми можемо рахувати санкції, рішення міжнародних судів, є певні успіхи в застосуванні наших сил. Але цей конфлікт у нас надовго, а тому має бути більш стратегічний план.

І не в останню чергу в такі часи критично важливою є консолідація суспільства, політичних еліт: здатність відсунути на другий план другорядне на кшталт євроблях чи президентських амбіцій. Все це разом можна втратити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram