Найпростіші питання дошкуляють, муляють мені. Певен: є багато фахівців, для кого це взагалі не питання, а дитяче белькотіння. Проте не лише я, а й ледве не більшість тих, із ким знайомий, не мають чітких уявлень про те, що так мене цікавить.

Про що я? Про легітимність нашого вибору, зумовленого тими умовами, в яких відбуваються наші вибори. Коли я пишу "наші вибори", я не маю на увазі винятково наступні українські вибори. Я опираюся на свій електоральний досвід, тобто на ті вибори, в яких брав (або не брав – це теж досвід) участь, починаючи з 1975-го року.

Міркування мої такі.

За радянських часів спектакль під назвою "вибори" до вибору ніякого відношення не мав. Хто думає інакше, того ввічливо прошу ніколи більше на заходити на мою сторінку.

Після 1991-го року, а особливо за Януковича, було всяке. От виходячи з цього "всякого" я й хочу поставити (нехай хоч самому собі) кілька запитань. Ось наприклад.

Чи можна вважати дійсним, чинним, легітимним, юридично законним вибір на певній виборчій дільниці, якщо там мали місце так звані "вбросы" (навіть не знаю, як це назвати українською: "вкидання" ж бо – то щось інше).

Чи мусить зацікавлена (та, що програла) сторона неодмінно розпочати відповідну юридичну процедуру?

А якщо з якихось причин цього не зроблено?

Читайте також: Вони мають нас за недоумків: метод африканського спаму в українській політиці

Хіба так звані "правоохоронні органи" не зобов’язані захищати закон? Тобто хіба вони не повинні самі, із власної ініціативи відкривати провадження, щойно їм стало з більш-менш надійних джерел відомо про скоєння будь-якого злочину?

За самим фактом злочину, так би мовити.

Адже співробітник правоохоронних органів зобов’язаний реагувати на будь-яке порушення закону, хто б, де б і коли б його не скоїв – щойно про це довідається. Хіба ні?

(Навіть якщо, припустимо, один поліціянт почув, як другий застосовує так звану "московську лайку" – тут можуть бути ваші приклади, – хіба не повинен він негайно оштрафувати колегу – щоб не стати співучасником правопорушення? Звісно, в реальному житті вони цього не роблять, бо всі менти, навіть ті, що не є відвертими покидьками, надзвичайно брутальні. Але ж мусить бути інакше! Я певен: немає жодної відомчої інструкції, яка виводила би правопорушника або злочинця із правового поля…)

Повертаюся до свого уявного прикладу, до отих "вкинутих" бюлетенів. Хто й на яких терезах зважить їхню кількість, а отже – вплив на результат? І чи можна апріорі вважати, що ті вкинуті бюлетені вкинуто саме тим (тими), хто вибори виграв? А якщо записів камер відеоспостереження нема? Якщо є тільки свідчення кількох людей? Вони щось важать? Чи до уваги беруться тільки свідчення офіційних спостерігачів? А неофіційних? Тощо.

(Можливо, ця тема на сьогодні дещо застаріла: за часів Порошенка ми не бачимо отих лютих "вбросов", "каруселей" тощо, що були неодмінними чинниками усіх без винятку "виборів" під Януковичем. Втім, немає сумніву: якщо наступного року українці виберуть висуванців Медведчука, – на нас чекатиме ще й не таке.)

Іще дуже мені цікаво: чи можна якось виміряти, зважити обсяг і потужність чорного піару як такого, його сумарний вплив на електорат і наслідок промивання мізків?

Читайте також: Порожній ринг: чому нам потрібні дебати кандидатів у президенти

Приміром: як бути в ситуації, коли із двох суперників на боці одного було безліч наочної агітації, шалена телереклама (Медведчук недарма придбав аж два популярних телеканали), вся умовна "гречка", а іншого не допускали до ефіру або, скажімо, від його імені вкидали в поштові скриньки якісь провокаційні матеріали ("запретить русский язык" тощо)?

Переважна більшість моїх співмешканців по під’їзду старшого віку (70+) голосують за Кернеса, а мали б змогу – голосували б за Путіна. І не тільки тому, що не мають совісті (хоча й це не останній чинник), а ще й тому, що із самого 1991 року якщо хтось їх дійсно й обробляє, тобто як дбайливий хазяїн вкладає гроші в їхнє зомбування, то це "партії" та "кандидати", на яких тавро ніде поставити.

Я міг би написати ще багато, але на цьому спинюся – і спитаю так, нібито звертаюся до соціолога. Запитання моє таке (власне, їх два):

1) Чи є якісь юридичні, соціологічні, просвітницькі, інші інструменти, методи, за допомогою яких можна було б досягти того, щоб результати виборів були вартими довіри й поваги?

2) А ще (для мене це невід’ємне): чи можна якимось чином досягти того, щоб бодай на якусь повагу заслуговували самі виборці?

Дякую за увагу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram