Вчора згадали, що вже років 12 не були на Новий рік в країні.

Напередодні сідаємо в літак – і летимо. Від холоду, передноворічних заторів, черг в магазинах, метушні і безкінечних салатів. Мені стає майже фізично погано в оці останні дні перед святом.

Колись, коли донька ще була школяркою, ми її відвозили на літак у Київ. А самі поверталися додому, в Одесу. 31 грудня, десь годині о 8-й вечора, вирішили заїхати в магазин, щоб купити щось з продуктів.

Читайте також: Дієтолог: У Новий рік – з правильними поглядами на "Олів'є"

Звісно, нічого ми там не купили. 31 грудня в супермаркеті неможливо було пересуватися і існував ризик бути збитим продуктовим візком. Знайшли вдома сир і вино, так і відсвяткували.

З тих пір ми намагаємося не залишатися, щоб не жити в заторах і чергах. Не хочеться віддавати життя за порцію салату олів'є.

Мене справді зводить з розуму оця наша традиція безкінечних столів опівночі. Затарювання продуктами зазделегідь. І не кажіть, що все змінилось. Не змінилось. В масі своїй не змінилось. Певне, генетична пам'ять про голодні роки не дає нам спокою...

Читайте також: Блеск и нищета корпоративных вечеринок. Как одеться на праздник

До речі, за кордоном, в так званих "русских" магазинах та сама фігня – натовпи і скупка їжі на святковий стіл.

Свята мають бути. І я не проти них. Було б добре, щоб з 25 грудня всі, хто не задіяний в процесах забезпечення життєдіяльності, мали паузу до 2 січня. Щоб насвяткувалися і наїлися. Тому що роботи і нормального алгоритму життя в цей тиждень все одно не існує.

І так, цього року ми нікуди не летимо. На жаль. Тому, привіт, затори! В магазини я вже не заходжу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram