Усі чули з дитинства, знають із історії, та й за життя не раз і не два зіштовхувалися з тим, до якої крові зазвичай призводить міжнаціональна, міжетнічна ворожнеча. І висновок із цього завжди робиться начебто цілком слушний: націоналізм – зло. І не якийсь там "гріх", у якому можна розкаятися, а вбудований у нас еволюцією механізм ворожості до чужинців. Позбутися його майже неможливо – можна лише тамувати або якось оминати. "Коротше кажучи" – біда та зло. Але не самовільне зло, а "вкорінене": "пережиток еволюції".

Але!

Двадцяте століття довело: націоналізм і навіть його "політичне крило", патріотизм, – викорінити можна.

У СРСР комуністам це вдалося на більшій частині території. Євреї перестали бути євреями, українці – українцями, чукчі (залишки недовинищених) – чукчами, я вже не кажу про білорусів. І річ не в тім, що переважна більшість із них була аж так уже зросійщена, – ні. Річ у тім, що їм усередині, в глибині їхніх понівечених душ стало насрати:

– на свій народ,

Читайте також: Як радянське минуле підживлює конфлікт Росії із Заходом

– на своє коріння,

– на свою культуру,

– на свою мову,

– на своїх богів,

– на свою етику,

– на свої звичаї,

– на свої цвинтарі,

– на долю своїх нащадків.

Гаряча війна, що точиться на Донбасі, й холодна, чиї прояви ми щодня бачимо в себе надворі, – це не лише війна між українцями та росіянами, українців проти російських загарбників.

Читайте також: Як спадщина останнього голови Верховної Ради СРСР визначає наше життя

Є ще дещо. Мені ввижається, що це головним чином війна між тими, хто ще на якийсь відсоток лишився українцями, – і "новим чєлавєком", на якого вдалося (так, вдалося!) комуністам переробити всіх тих росіян, бурятів і чеченців, які прийшли сюди – доробити недороблене за часів совєтського режиму.

Єдиний проект – створення "новой исторической общности – советского народа", інакше кажучи – оце перекручення національного м’яса на інтернаціональний фарш – комуністам вдалося втілити в життя. Й ось що із цього вийшло.

Отож і думається мені: от що буває, коли зло вдається хоча б частково перемогти. Чому ж такі страшні наслідки тієї перемоги? Бо зло може бути подолане лише більшим злом.

Коротше кажучи.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram