Зміни до КК та КПК мають справді суттєві причини для занепокоєння – на відміну від тих, що спричинили галас.

"Українцям тепер потрібно отримувати згоду на секс!" – такими заявами кілька тижнів рясніють соцмережі, їх обговорюють у ЗМІ. Хто б міг подумати, що правки до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів спричинять настільки бурхливу реакцію у суспільстві. Правки, які, м'яко кажучи, не зовсім про це. А точніше, зовсім не про це, адже нічого подібного у них взагалі немає.

Нагадаю нещодавні події. З метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами Верховна Рада внесла зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів. Положення Кримінального кодексу було доповнено та викладено в новій редакції статті 152 "зґвалтування" та 153 "сексуальне насильство". 

Читайте також: Про секс, згоду і те, чому важливо говорити про це в школі

Введення нових понять викликали безліч жартів в соціальних мережах, мовляв, а як же секс між чоловіком і дружиною, згода потрібна? "Гуляє" в Мережі і відповідний текст так званої "згоди". Хоча насправді тут має бути зовсім не до сміху. В першому півріччі 2018 року зафіксовано 111 зґвалтувань – і це лише та кількість, яка офіційно зафіксована. Скільки потерпілих не звернулися до правоохоронних органів з міркувань власної безпеки чи побоювання осуду оточуючих, наразі невідомо.

Але окрім того, що сексуальне насилля взагалі не має нічого спільного з веселощами, і є інші проблеми, що стосуються цілком правок. А саме – положення нововведених змін досить не чіткі та містять низку недопрацювань.

Істотних змін нові визначення не внесли. Як і раніше, такі види злочинів оцінюються в сукупності із низкою фактів та обставин, доказів і, як вже визначено новими положеннями КК України, – "супутніх обставин".

Відтак, відповідно до ст. 152 КК України, зґвалтуванням є вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи.

Положеннями ст. 153 КК України визначено, що сексуальним насильством є вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.

Але законодавець чітко не визначає ані форму змісту відповідної згоди, ані перелік доказів та обставин, які б доводили існування згоди чи спростовували наявність такої. А от щодо "добровільності" усе-таки уточнив: "Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин".

Таким чином, наявність "розписки" про вступ особи в статеві відносини не доводить їх добровільність автоматично: такий доказ може бути підданий судовій експертизі на встановлення обставин її написання. Тож оцінку супутніх обставин та наявність відповідної згоди чи її відсутність даватимуть слідчі у кожному із випадків самостійно. Людський фактор та корупційна складова у таких справах – ось дійсно суттєві причини для нервувань та галасу.

Читайте також: 5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї

Ще одне недопрацювання – завчасно закладена в нормах гендерна нерівність. Саме визначення "зґвалтування" містить дещо дискримінаційний характер, оскільки для зґвалтування чоловіка проникнення не є обов’язковим фактором.

Тобто, доцільно було б розширити поняття "зґвалтування", визначене статтею 152 КК України, виклавши його наступним чином: "вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи або вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)". Такі доповнення дали б можливість застосовувати положення цієї статті і до справ щодо зґвалтування чоловіків.

Доповнені положення хоч і спричинили масу галасу та жартів в Мережі, але по суті мало що не змінили, – законодавець лише звузив коло потерпілих осіб, до яких може застосовуватися положення статті 152 КК України.

Звісно, є надія, що найближчим часом до цих положень будуть внесені відповідні зміни, які скоригують всі неточності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram