Члени моєї групи почали робити ставки, на який день я віддам свої речі портерам. Поставив на себе 10 баксів.

Ми піднялись на 4600 м, посиділи там півтори години і пішли до наступного табору на 3900 м. Загалом шлях забрав близько 9 годин.

Підніматись та опускатись необхідно для акліматизації. Бо якщо постійно йти вгору, то дорогою до вершини може зустріти сивий дід на ім’я П…ць. Добре, якщо просто до лікарні потрапиш, тому що можна й життєву мандрівку закінчити.

Читайте також: Ветеран АТО: Я йду на Кіліманджаро

У голові таке відчуття, наче в мене грип і температура 39. Усі порівнюють з похміллям, але я його ніколи не відчував, тож хай буде грип.

Члени моєї групи почали закладатися, в який день на шляху до вершини я віддам свої речі портерам. Поставив на себе 10 баксів. Це мій 21 кг. Я його півроку збирав!

Розвиток людської особистості неможливий без кризи, без випробувань. Якщо час від часу не доводиться себе переборювати, людина слабшає. Мій вантаж – це моя відповідальність. Ми часто накопичуємо навколо себе купу непотрібних речей, і не помічаємо, як це забруднює наше життя.

Читайте також: Другий день Кіліманджаро: "Привіт, гіпоксіє"

Та коли відчуваєш, як кожна дрібниця починає давити на плечі, з’являється розуміння їх непотрібності. Лише так можна відсіяти зайве зі свого життя. Звичайно, мова не лише про матеріальні речі. У нас в голові купа сміття, що складається з думок, інформації, навіть деяких людей.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram