MENU

Шостий день Кіліманджаро: спускання

2324 0

Краєвид місця, по якому спускався, дуже нагадував мені гірську пустелю із фільмів про Афганістан. 

Після того, як cпустився метрів на 500, мені усе ще було зле, нудило, боліла голова, і що найгірше – я відчув тотальну втому. Мене так накрило, що навіть слова вимовити не міг, не те що ногами рухати. Я хотів лише спати і мене більше ніщо не хвилювало.

Озирнувся, щоб ще раз охопити поглядом гору. Тепер розумію, чому альпіністи ризикуючи усім підкорюють вершину за вершиною. Це найскладніша боротьба, яка може бути в житті кожної людини, це боротьба з самим собою. Моїм найстрашнішим ворогом під час підйому були мої думки. Вони вмовляли мене зупинитися, припинити, піти вниз.

Читайте також: Четвертий день Кіліманджаро: мінус наплічник

Опустив погляд з вершини на колії в землі, залишені шарканням моїх ніг, які тягнулися від самої гори. Мені було важко.

Перед сходженням я не мав нормальної вечері, сну і близько десяти годин витрачав ресурс свого організму, доки не дійшов до критичної межі.

На щастя, вже було тепло. Впав біля найближчої каменюки, поклав поруч наплічник, завів будильник і заплющив очі. Я знав, якщо не посплю бодай трохи, до табору не дійду.


фото: Валерій Ананьєв

Буквально хвилин за п'ять, коли я вже практично від’їхав у світ, де завжди тепло й затишно, до мене підійшов чорношкірий хлопець на ім’я Северин. Навіть не згадаю як, але він змусив мене віддати йому рюкзак і дуже-дуже повільно йти вниз.

Через чотири години я доковиляв до табору, заліз у свій намет і впав спати. Через три години наша група має покинути це місце і спуститись ще на 800 метрів, щоб завтра продовжити спуск і вже залишити заповідник.

Читайте також: П'ятий день Кіліманджаро: штурм вершини


фото: Валерій Ананьєв

Поспавши дві години, я прокинувся свіжий, неначе наново народився. Виліз з намету і подивився навколо. Мене оточував засипаний камінням перевал без єдиної рослини, який, що далі віддалявся від гори, то перетворювався на широку рівнину з невеликим нахилом. А через декілька кілометрів вже починалися невеликі дерева з травою. Я дивився вдалечінь і думав про те, що мені вдалося зробити. Я переміг... Самого себе. А 10 баксів віддав Северину. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Валерій АНАНЬЄВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини