Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 13 березня

Колись чіткий поділ Європи на Схід і Захід втрачає сенс

Ці епатажні жінки заворожують народ і ламають західні стереотипи. Парламентські вибори й урядове ухвалення рішень затьмарені бізнес-інтересами, регіональною напруженістю та іншими факторами. У багатьох країнах представники істеблішменту мають заслужену репутацію легковажних корупціонерів. Зрозуміло, чому виборці прагнуть чогось нового, і байдуже, чи привабливо це бачиться ззовні. Авторитаристи, пройдисвіти та популісти набувають популярності не так завдяки своїм посланням, як через те, що їхні мейнстримні конкуренти слабкі й не можуть домовитися між собою.

Що означає мовна заява комісарки Ради Європи Міятович

Те, що комісарка Ради Європи з прав людини Дуня Міятович зробила заяву про необхідність перенести ухвалення закону про мову на післявиборчий період – це не просто виконання обов'язків. Це розрахунок на те, що після виборів президента й парламенту політичний ландшафт України зміниться настільки, що будь-які спроби перетворити колишню російську колонію на самостійну країну будуть неактуальними, й Україна повернеться туди, де вона була до 2014 року. А значить, зникнуть проблеми Кремля та його західних "доброзичливців".

РФ змушена визнати: договір про дружбу з Україною втрачає свою чинність

Україна у своїх нотах щодо Великого договору наполегливо пропонує вирішити усі спори в судових органах, зокрема Міжнародному суді ООН. Росія постійно цього уникає. І тепер позиція РФ вже зовсім незавуальована. Жодних судів, лише політичні консультації. Інструменти російської політики й дипломатії лишаються незмінними – "договорняки" замість договорів. Сподіваюся, що 1 квітня стане точкою неповернення, й відносини, що базуються на "договорняках", ніколи не повернуться в українське політичне життя.

В іноземних ЗМІ, аеропортах, енциклопедіях писатимуть Kyiv замість Kiev – про це йдеться у проекті Постанови Верховної Ради України

Відчувався дух "руського миру" й у вживанні в офіційних документах інших країн назви української столиці – Kiev замість Kyiv, що ніби підкреслювало підпорядкованість України Москві та стверджувало абсолютну відсутність в українців рідної мови й національної самоідентифікації. На жаль, сьогодні все ще багато ключових ЗМІ світу називають Київ на російський лад, серед яких, наприклад, BBC – Kiev, у той час, як інші титани інформаційного простору, приміром, Guardian офіційно почали використовувати коректну транслітерацію назви української столиці – Kyiv.

Нас не навчили, що "Я не знаю" – це часто єдина нормальна відповідь і здорова реакція на ситуацію

Різні схеми успішності пропонують або завжди казати так, або вміти круто і однозначно відмовляти, або бути готовим до всіх кульбітів співрозмовників і в такий спосіб залишатися завжди на коні, але я дуже часто стикаюся з тим, що наявність завжди готової та негайної відповіді на все – це ознака поверхневості, невиваженості, відсутності стратегії чи принаймні невміння її масштабувати під реалії світу й постійні зміни, а прагнення мати ці відповіді завжди – швидкий, короткий та успішний шлях у невроз.

Спокій перед варварським покаранням: як стратили героя Коліївщини

Страта мала тривати 14 днів. До речі, це свідчення офігезної цивілізованості поляків. Браницький, якому король доручив цю екзикуцію, сам не витримував такого покарання, вирішив усе це скоротити. Чувак, який сторожував Ґонту, попросив у сотника пояс. Коли того вели на страту, нагадав про обіцяне. Ґонта відповів, що пам'ятає, та додав: хай перша смуга шкіри, зрізана з моєї спини, слугує тобі поясом. Як писав Антонович, спокій перед варварським покаранням свідчить про те, що Ґонта відчував свою правоту.

Повага до країни. Чого мене навчили фіни

Я стою і думаю, що наша ненависть до держави, мабуть, як і більшість із нас – родом із СРСР. Там люди, що перебували на службі в держави, були іншою кастою, куди було не пробитися. Кастою, яка єдина мала блага, що й не снилися звичайним людям. Кастою, здатною впливати на рішення в потрібний собі бік. Напевно, лаяти державу була єдиним можливим способом виплеснути свій гнів, адже ніяких інших шляхів що-небудь змінити простій людині просто не було. А так хоч би увагу до себе привернеш. Царство хамства всіх проти всіх.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram