З кількома аргументами міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофія Милованова про те, чому він не читає книжок, я погоджуюсь.

При підготовці наукових статей, дійсно, повністю роботи інших авторів, які пишуть на цю ж тему, читати не потрібно. В Університеті штату Огайо, де я навчалася на магістерській програмі у Школі журналістики нас вчили спочатку подивитися витяг чи синопсис (abstract) і, якщо тебе там все влаштувало з точки зору задачі і методу, негайно йти до опису результатів. На початку розвитку теми варто читати і опис попередньої літератури, бо це допоможе виокремити інші дослідження, які ближче до твоєї праці. Але повністю читати наукові статті з детальним викладом методології, реально сенсу немає, особливо, якщо мова йде про студентську роботу на рівні аспірантури.

Так само нам радили не читати повністю усі книги, які нам задавали, бо на це просто не вистачить часу: потрібно ж і до тестів готуватися, і писати велику кількість письмових робіт. Нам радили практикувати skimming – читати тільки перше речення у кожному абзаці, а також пропускати деякі глави, які не є важливими. На мене ця порада спочатку зробила неприємне враження – це якась неповага до автора – але з часом я навчилася це робити. І до речі, цей метод вимагає важчих ментальних зусиль, ніж прочитати текст повністю, бо інформація засвоюється щільніше, але, однозначно, це швидше.

Також нас вчили і писати таким чином, щоб інша людина могла швидко прочитати твій текст: головне на початку, перше речення кожного абзацу подає думку, усі наступні її розвивають. Якщо читач відразу із твоєю тезою погодився, то чого його переконувати? Якщо ні – то ось вони, аргументи.

Читайте також: Стали відомі цьогорічні лауреати Букерівської премії

Я погоджуюсь також з тим, що знання, набуте з книг, швидко забувається і інтерактивна форма навчання, така як семінари, презентації, дебати, тощо, які активно практикуються у навчальних закладах США, – сприяє кращому засвоєнню матеріалу.

Але читати книги все одно потрібно. І ось чому. Книги роблять з вас кращу людину – людину, яка може поставити себе на місце іншого, зрозуміти думки та почуття незнайомця, співпереживати, має глибші і різноманітніші емоції.

Кіт Отлі, канадський психолог та письменник, вивчив сотні досліджень про психологічні наслідки читання художньої літератури. Він прийшов до висновку, пише Washington Post, що читання історій, вигаданих іншими людьми, покращує емпатію і мислення.

Його власне дослідження продемонструвало, що чим більше імен письменників впізнавали учасники експерименту, тим вищою в них була емпатія і розуміння емоційного стану інших. Так, ті, хто люблять усамітнитися із книгою, розбираються в людях краще.

Читання історій про інших людей допомагає розвинути так звану "теорію розуму", уявити, що відбувається в голові інших людей, побачити світ під іншим кутом. І прочитання синопсису тут не допоможе. В одному досліджені, яке цитується в тій же статті, учасники, які прочитали історію про мусульманку, були менш схильними висловлювати стереотипи про всіх мусульман, ніж ті, хто прочитав короткий виклад.

Іранська письменниця Азар Нафізі, яка мешкає у США, пише у книзі Читаючи Лоліту в Тегерані, що саме те, що вони прочитали у своєму житті тільки Коран, робить мусульманських фанатиків такими жорстокими. Вони не можуть уявити думки, страждання, почуття інших людей, а отже не вміють і співпереживати. І це, додам, стосується і тих хто прочитав тільки Біблію, Колобок чи Буквар.

І ці вміння лежать в основі розвитку людства. Ми – соціальні істоти і наш прогрес здійснюється завдяки тому, що ми навчилися розуміти один одного і співпрацювати.

Книги тренують увагу, розум, і сидіння в Твіттері чи Фейсбуці цього досвіду не замінить. Дослідник Ніколас Карр у книзі Мілководдя пише, що людство, перебуваючи в постійному потоці інформації, втрачає можливість зберігати увагу, "забувати себе" в авторській думці. Сама здатність читати книгу, не відволікаючись і на самоті, не є природним умінням Homo Sapiens. Людство цю навичку створювало протягом століть.

Вміння зосереджуватись і глибоко концентруватись на чомусь, на мою думку, у сучасному світі – одна з основних конкурентних переваг. Якщо геній постійно смикається між Фейсбуком, Твіттером і розмовами з колегами, то користі від його чи її геніальності?

Дослідження психолога Глена Вільсона продемонструвало, що у працівників, яких постійно відволікали телефонними дзвінками та емейлами, IQ падало на 10 пунктів. В іншому дослідженні Ричард Нізбетт з Мічиганського Університету встановив, що американські студенти з IQ в 120 балів досягали таких же результатів у навчанні, як китайські студенти з IQ в 100 балів. Просто китайці краще зосереджуються на своїй роботі, пояснює він.

Читайте також: The Guardian опублікував список 100 головних книжок XXI століття

А книга – кращий тренажер для вашої уваги! Це гарний відпочинок і насолода, коли є час і можливість це робити.

Сама я читаю і художню літературу, і книги на базі наукових досліджень просто тому, що мені це подобається. Дві книги Юваля Ноя Харарі Sapiens: Коротка історія людства і Homo Deus прочитала на пляжі під час відпусток, а антрополог і географ Джаред Деймонд – взагалі один із моїх улюблених авторів.

А нещодавно я з величезним задоволенням прочитала Барву пурпурову Еліс Волкер (вона входить у шкільну програму в США, але ж я не в США у школу ходила), і Відомий світ Едварда Джонса. А зараз читаю біографію колишньої посолки США в ООН Саманти Пауер.

Це ж кайф, це розширює межі мого "відомого світу", це дає ідеї, про які цікаво думати і які цікаво обговорювати, це дає можливість відволіктися від своїх проблем і занепокоєнь, побачити, як воно відбувається у тій чи іншій ситуації з іншими людьми. Та і просто – посидити у спокої, коли тебе ніхто не чіпає. А також – показати гарний приклад своїй дитині, що для мене найпростіший, найприємніший і, як кажуть дослідники, найбільш дієвий спосіб виховання.

А Милованов – молодець. Хорошу тему підняв, цікаву. Пишіть ще.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube