Білоруський президент Олександр Лукашенко сьогодні, 11 листопада, вирушає з офіційним візитом до Австрії на запрошення федерального президента цієї країни Александера ван дер Беллена.

Читайте також: Чому Лукашенко хапається за "Східне партнерство"

Для Лукашенка, який десятиліттями пересувався траєкторією між Москвою, Києвом і Пекіном, цей візит – справжній прорив. Прорив, який сигналізує про те, що "стара Європа" більше не вважає його "останнім диктатором" континенту. Або принаймні вважає таким диктатором, із яким можна шанобливо розмовляти. І це при тому, що головні питання, які ставили Лукашенкові – відповідальність за вбивства політичних опонентів, декоративні вибори, переслідування політичних опонентів і вільної преси – так і залишаються без очевидної відповіді.

Звичайно, Австрія, еліта якої відома своїми особливими стосунками з номенклатурою країн пострадянського простору, це ще не Німеччина й не Франція. Але такий візит – своєрідний політичний експеримент. Можна побачити, як поводитиметься "клієнт", яким буде резонанс і чи варто запрошувати його до інших західних столиць. Тим паче, що зараз головним завданням Заходу стає не підтримка білоруської демократії, а підтримка білоруського суверенітету. 

Читайте також: Російсько-білоруська битва за рубль

Створюється враження, що якщо не сьогодні, то завтра питання про збереження цього суверенітету стане головним питанням взаємин Заходу й Росії. І якщо Москва анексує Білорусь або зробить її частиною нової, вже справжньої "союзної держави" на чолі з Путіним, це стане не закінченням, а початком кризи. Тому що Україні в цьому разі "дружнього запрошення" до складу такої держави, яке зробить російський танкіст або пілот військового літака, просто не уникнути. І що в цьому разі робити Заходові?

Саме тому інтереси західної політичної еліти й білоруського диктатора, який дуже не хоче віддавати свою державу новому господареві із Кремля, почали збігатися. Виникає однак одне дуже просте запитання – чи не запізно на Заході починають усвідомлювати масштаби кризи, яка може охопити пострадянський простір вже найближчим часом і чи не запізно Лукашенко задумався про майбутнє Білорусі?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube