Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) відзвітував про загалом невисокі результати ЗНО значної частини випускників 2019 року.

Маючи досвід мами учениці десятого класу міжнародної приватної школи (яка вже почала підготовку до ЗНО 2021) та учня Київського ліцею 8-го класу не можу не зреагувати, пише соціологиня Вікторія Гуменюк спеціально для УП.Життя.

Також ця тема непокоїть мене, як дослідницю-аспірантку, яка працює над вдосконаленням шкільної освіти в частині її наближення до інструменту гармонійного розвитку особистості.

Чому я вважаю результати ЗНО незадовільними?

Поясню на прикладі розподілу результатів ЗНО серед випускників закладів загальної середньої освіти 2019 року, які отримали бали на рівні <120 за "основними" предметами:

• українська мова і література – 23,7%;

• історія України – 29,4%;

• математика – 30,8%.

На системному рівні такі результати не можуть задовольняти.

На мою думку, більшою мірою посередні результати ЗНО є ознакою відразу кількох явищ:

1. Невідповідність завдань ЗНО результатам шкільних освітніх програм.

Проходження шкільної програми без додаткової підготовки (в тому числі занять з репетиторами) не передбачає високих ЗНО балів.

Читайте також: Над сільськими школами занесена сокира – освітянин

Є позитивні винятки, але системно ситуація побудована таким чином, що вимагає окремої підготовки, аби успішно скласти ЗНО.

Й дико пощастило тим дітям, викладачі яких спроможності інтегрувати регулярне навчання й підготовку до ЗНО.

Відтак, зараз вкрай важливо зрозуміти, чому відбувається ця розбіжність.

Чи це стається на рівні складання завдань ЗНО, які не відповідають результатам шкільних програм?

Чи невідповідність відбувається на етапі реалізації освітніх програм через неефективне навчання/викладання вже в класі?

Ми з дочкою вже зрозуміли, що volens nolens навчання протягом двох останніх років школи перетворюється на підготовку до ЗНО, яка стає для випускників додатковим навчальним навантаженням, для їхніх батьків – фінансовим, а проходження шкільної програми по суті відволікає учнів від підготовки до важливих (якщо не найважливіших) іспитів в їхньому житті, перетворюючись на другорядну формальність.

Це кричуща несправедливість. І рішення МОНУ зробити ЗНО з математики обов’язковим для випускників 2021 року її тільки підсилює.

Я переконана, що низький середній рівень результатів ЗНО свідчить в тому числі про низьку якість викладання в школах, особливо, в загальноосвітніх, й що не діти мають нести тягар відповідальності за це у вигляді ще одного нав’язаного згори обов’язкового предмету ЗНО.

Навпаки, систему слід вдосконалювати таким чином, аби досягти підвищення рівня результатів ЗНО без збільшення навантаження на випускників.

2. Підсилення соціальної нерівності та розтягування корупції в часі.

ЗНО, як антикорупційний інструмент, працює обмежено, бо, з одного боку він унеможливлює корупцію у вигляді разового хабаря, оскільки за вступ до закладів вищої освіти тепер змагаються результати ЗНО, а з іншого – видозмінює її прояв, розтягуючи оплату занять з репетиторами на один-два роки (мінімум).

Це створює паралельний ринок послуг репетиторів, які, безперечно фінансово зацікавлені в збереженні статусу-кво.

Нескладно здогадатися, що результати ЗНО відображають в тому числі прояви соціальної нерівності за ознакою місця проживання та рівнем доходу.

Й ті, хто теоретично мали змогу заплатити хабар (облишмо наразі етичні міркування) раніше, в умовах необхідності додатково готуватися до складання ЗНО, витрачають ці ресурси на заняття своїх дітей. Бо система того вимагає.

3. Винятковий "привілей" випускати найсильніших.

З огляду на регулярне відсіювання "слабких" дітей, яке відбувається у гімназіях-ліцеях/спеціалізованих закладах, не важко здогадатися, що високі результати ЗНО випускників цих закладів не є виключною заслугою роботи викладачів, а радше наслідком двох речей:

а) постійного відбору здібних дітей, в результаті якого спеціалізовані заклади випускають найбільш сильних дітей з точки зору високої ймовірності отримати ними високі бали ЗНО; 

б) системи високих академічних вимог (що підтримується, в тому числі, більшою кількістю годин викладання профільних предметів) виконання яких вимагає або понаднормову самостійну роботу учня/учениці або "співпрацю" з репетиторами вже на етапі, скажімо, класів середньої школи.

Хто цих вимог не виконує, не має шансів залишитися, бо конкурсний відбір на етапі 5-, 8- або 10- го (по-різному) класів дозволяє таким закладам добирати академічно успішних дітей, а високі результати ЗНО випускників попередніх років гарантують привабливість в очах батьків потенційних кандидатів з інших шкіл.

Читайте також: Мотивувати учнів спробами перетворити навчання на розвагу – хибна стратегія

І це замкнене коло. Найсильніші концентруються в спеціалізованих закладах, показуючи хорошу статистику балів ЗНО щороку, а звичайні школи мають працювати з різними за рівнем здібностей дітьми. Й результати ЗНО це красномовно демонструють.

Інструмент ЗНО покликаний виконувати низку функцій: оцінювання навчальних результатів, антикорупційний захід, моніторинг якості освіти.

Проте у мене складається враження, що в Україні зараз ЗНО сприймається переважно як інструмент оцінювання, а його моніторингова функція якості освіти зовсім недооцінюється.

Висновки УЦОЯО рясніють беззаперечними доказами надійності ЗНО як інструменту вимірювання навчальних досягнень, проте навіть запитань щодо причин посередніх результатів випускників ЗНО не поставлено.

Тому, перше, що треба зробити, це зрозуміти причини.

Не так складно переконатися в тому, що ЗНО точно оцінює ті результати, які школярі здобувають під час навчання.

Тільки збільшувати навантаження на учнів, не корегуючи процес здобуття ними навчальних результатів – це неправильний напрямок зусиль, що збільшуватиме прірву між тим, що відбувається в школі, й тим, що необхідно "засвоїти", аби мати змогу вступити у бажаний заклад вищої освіти.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube