Володимир Путін не раз доводив, що здатний перетворити на справжнісіньку зброю будь-які питання російсько-українських відносин, йому для цього й війни не потрібно.

Газ? Можливість корумпування української політичної та підприємницької еліти, знаряддя шантажу. База Чорноморського флоту в українському Севастополі? Окупаційний контингент! Російська мова? Можливість засилати диверсантів на територію нашої країни й "захищати російськомовне населення".

Читайте також: Затока работорговців. Чому Путін тягне з обміном полоненими?

Тепер ось таким черговим інструментом тиску на Україну стає обмін заручниками. Путін діє як пересічний терорист, який побачив слабке місце в обороні суперника й тепер б'є по цьому місцю з будь-якої позиції. Він зрозумів, що Володимир Зеленський сприймає політику "по-людськи", що для нового українського президента звільнення співгромадян із в'язниць – це головне завдання, заради якого він готовий поступитися будь-якими інтересами, зокрема й інтересами виживання держави. І Путін наполегливо працює над тим, аби кожне таке звільнення наближало крах ненависної йому України.

Прагнення Зеленського – та й не тільки Зеленського, наше спільне прагнення – звільнити із в'язниць українських моряків, Олега Сенцова й інших наших співвітчизників дозволило Кремлеві відвести від себе дамоклів меч звинувачень на процесі в Гаазі, домогтися звільнення важливого свідка, затримання якого стало однією з найважливіших і найважчих операцій в історії українських спецслужб.

Читайте також: Віддати Росії беркутівців-убивць – це верх цинізму

Тепер ось Кремль зажадав звільнити беркутівців, учасників убивств на Майдані. Теж зрозуміло, навіщо це робиться.  Зеленському просто необхідно ще до свят продемонструвати, що зустріч у Парижі була проведена недаремно. А Путінові – остаточно й назавжди заблокувати розслідування вбивств на Майдані, яке може рано чи пізно довести наявність російського сліду. І добитися поглиблення прірви між новою владою та патріотичною громадськістю країни. Простіше кажучи – створити умови для дестабілізації.

Це дуже проста тактика, але вона працює. Працює тому, що це тактика очільника колишньої імперії із країною, яка буквально тільки що перетворилася на державу, еліта й мешканці якої просто ще не мають державницького інстинкту. Я дуже добре розумію, чого Путін хоче домогтися. Він готовий віддавати нам наших співгромадян, готовий постачати дешевий газ, готовий говорити про те, що ми – "брати", один народ. Готовий тому, що розраховує: вже скоро він сам вирішуватиме, кого в нашій країні стратити, а кого помилувати, сам буде главою держави, в якій Україна знову стане околицею.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube