Прихильникам Володимира Зеленського може здатися дивною істерична реакція російських політиків і медіа на виступ українського президента в Аушвіці. Ще більшим має бути здивування самого Зеленського

Він виступив із ритуальною промовою, вшанував пам'ять жертв Голокосту, згадав про подвиг радянських солдатів, які визволяли концентраційний табір, і про те, що початок Другої світової війни був покладений змовою та спільними діями двох людиноненависницьких режимів – гітлерівського та сталінського.

Читайте також: Журналіст розповів, яке запитання особливо дошкуляє Путінові

Все це можна переписати зі шкільного підручника історії. Нічого образливого для Володимира Путіна й поплічників російського правителя український президент не сказав. Чому ж тоді путінський прессекретар Дмитро Пєсков стверджує, що Зеленський "солідаризується з точкою зору, яка є образливою для десятків мільйонів росіян", а голова Служби зовнішньої розвідки Сергій Наришкін стверджує, що український президент "все більше й більше занурюється в ідеї українського націоналізму"?

Все дуже просто. Перемога в так званій "Великій Вітчизняній війні" – основа легітимності путінського авторитаризму. Третьорядні чекісти разом із дрібними бандитами, яким вони довірили керувати мільярдами, будують у Росії Радянський Союз без комуністичної ідеології. Це те, про що в КДБ мріяли завжди. І підґрунтям цього режиму є огидне карикатурне "побєдобєсіє", заради торжества якого путінські пропагандисти відмовилися від справжньої історії Другої світової війни.

Читайте також: Портников: Той, хто каже "какая разница" – ворог і Путінів союзник

Те, що Зеленському здається другорядним, для Путіна – питання виживання. Українському президентові може здаватися абсолютно неважливим, як називається вулиця і які промови на ній вимовляють, головне – аби цю вулицю було заасфальтовано. А російському президентові зовсім нецікаво, чи є асфальт на вулиці. Йому важливо, щоб ця вулиця називалася вулицею маршала Жукова, і щоб мешканці цієї вулиці ніколи не згадували про сталінські воєнні злочини.

І якщо ми думатимемо винятково про те, який асфальт нам покласти на нашій вулиці і не будемо цікавитися, як ця вулиця називається і чи знають її мешканці правду про минуле своєї оббріханої радянськими пропагандистами країни, рано чи пізно цією магістраллю – добре чи погано заасфальтованою – проїде по дорозі на Київ російський танк.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube