Марина Кудерчук

"Зевлада" продукує скандали в такому шаленому турборежимі, що не завжди помічаєш, як новий скандал є прямим наслідком попереднього.

Тому пропоную для початку пригадати, як "зевлада" в листопаді 2019 року зґвалтувала конкурс на посаду голови Держкіно. Цей конкурс виграла Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю, але вона... не пройшла співбесіду в Кабміні.

От не схотіли її призначати – і все тут.

Дмитро Дубілет, який курує Нацагентство з держслужби, тоді мав нахабство заявити ТСН, що причина провалу конкурсу – його надто велика... прозорість. На жаль, це не жарт.

Читайте також: У Довженко-центр прийшли з обшуками, влада цілеспрямовано нищить культурні інституції – журналістка

Оголосили повторний конкурс, в якому Сінькевич відмовилася брати участь.

Цей повторний конкурс виграла Марина Кудерчук – заступниця голови Запорізької ОДА, відома тим, що "2017 року, коли вона працювала в муніципальному кінотеатрі ім. Довженка, цей кінотеатр відмовився показувати історичний фільм про героя УПА в День Незалежності", але гостинно приймав у своїх стінах Володимира Зеленського.

Крім роботи у цьому кінотеатрі упродовж кількох місяців, жодного відношення до кіно нова очільниця Держкіно раніше не мала.

"Потрібні нові обличчя", еге ж.

Громадськість гучно обурилася, але справу було зроблено.

Й ось тепер Іван Козленко повідомляє: фінансування Центру Довженка було припинене "через кричущу некомпетентність і відвертий саботаж новопризначеної на сумнівному конкурсі голови Держкіно М. М. Кудерчук і начальника управління економічного розвитку та фінансів Міністерства В. Л. Якубівського".

Читайте також: Довженко-центр зазнав руйнівного удару прицільною авіабомбою

А залишився пан Якубівський фактичним керівником української культури через те, що "безконечне переформатування та "реформування" Міністерства (тричі за пів року!) призвело до повного його паралічу й остаточного провалу державної культурної політики" (Іван Козленко, там само).

Тобто, Центр Довженка зараз "наздогнали" дві горе-реформи "зевлади" водночас.

Слідом підуть інші провали – бо інерція системи скінчилася, а нагромадження помилок агресивно некомпетентної та ворожої до всього українського влади переростає в системну кризу державного управління.

Система починає "сипатися" на наших очах – із реальною загрозою повернути нас у лютий 2014 року, одразу після втечі Януковича.

І цього разу Росія вже напоготові.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube