Клавдія Петрівна — одна з ключових героїнь роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля". Вона є втіленням складної, суперечливої жінки, яка викликає у головного героя неоднозначні почуття. Її образ у творі розкривається через низку деталей та емоційних епізодів.

Суспільне Культура зібрало характеристики персонажки з твору Володимира Винниченка, які могли надихнути співачку Klavdia Petrivna на створення образу, інформує UAINFO.org.

Ми також попросили штучний інтелект згенерувати те, який вигляд могла б мати Клавдія Петрівна з твору, публікуємо декілька варіантів.

Хто така Клавдія Петрівна

Клавдія Петрівна — одинока мати, стосунки з якою головний персонаж, Яків Михайлюк, вважає ледь не благодійністю, але зрештою зовсім заплутується в них. Вона заміжня жінка, яка живе окремо від чоловіка, виховуючи сина Костю. Її чоловік, викладач у провінційному місті, забезпечує її матеріально, надсилаючи 100 рублів на місяць. Клавдія Петрівна перебуває у пошуках власного місця в житті, але її спроби реалізувати себе закінчуються невдачею, через що вона здається зануреною у свої власні страхи та комплекси.

"Голос у неї щирий, чистий та високий. Вона співає дуже часто без слів, затиснувши губи, й через те здається, що грає скрипка, жива, зітхаюча глибоким зітханням. Клавдія Петрівна не любить, щоб на неї довго дивились, і через те нахиляє лице до ґітари, а коли перестає грати, то підводить його й усміхається до мене винувато й питаюче".

Клавдія Петрівна — жінка з багатим внутрішнім світом, але її зовнішність та поведінка не завжди відповідають внутрішньому станові. Її описують як невпевнену, трохи незграбну, але щиру людину. Вона має гарне, густе і витке волосся з м'яким блиском, але обличчя не можна назвати гарним: маленькі очі, великий ніс та широкі губи надають їй нестандартного вигляду.

"Щоки Клавдії Петрівни знайомо палають цегляно-червоним рум'янцем. Вона, своїм звичаєм, уся в чорному; струнка і гнучка; ні трішки не змінилась, наче ми ніколи й не розлучались. На її шиї довгий ланцюжок із чорних баньок, подібних до чоток".

Клавдія Петрівна, персонажка з роману "Записки Кирпатого Мефістофеля". Фото згенероване за допомогою ШІ ChatGPT

Клавдія Петрівна і капелюх

Цікаво, що Клавдія Петрівна у Винниченка носила капелюх, як і співачка Klavdia Petrivna — донедавна цей головний убір був центральною частиною її образу.

"Без капелюха Клавдія Петрівна видається молодшою. Я через щось із приємностю це відмічаю", — писав Винниченко.

Поведінка героїні

Клавдія Петрівна поводиться нервово, часто метушиться та показує свою сором'язливість. Вона турбується про дрібниці, прагне створити затишок у домі, часто готує чай і піклується про сина Костю. Її поведінка свідчить про внутрішню невпевненість і бажання догодити оточенню. Сильна прив'язаність до сина та постійні спроби його виховання також відіграють важливу роль у характері героїні.

Клавдія Петрівна має стриманий стиль одягу, завжди носить чорне, що додає їй певної строгості. Однак її рухи залишаються легкими й гнучкими, що робить образ більш молодим і живим. Вона любить грати на гітарі, співати, що показує її сентиментальну і романтичну натуру.

Від імені Якова Михайлюка, головного персонажа твору, Володимир Винниченко описує ставлення до неї: "Коли я йду від неї пізно вночі, я повний трохи сентиментального зворушення та жалю до сеї чудної самотньої жінки. І в той же час із усміхом згадую, як вона починає слабнути й задихатися від хвилювання, коли я беру її за руку й довго потискую. Як вона боязько скидує очима й потім водить ними навкруги, нічого не бачучи й усією ослабленою істотою вичікуючи чогось. І як, неначе прокинувшись, коли я випускаю її руку, відразу впадає в піднесення, багато рухається, безпричинно сміється й щохвилини бере в руки ґітару, яку зараз же відкладає набік. І її рухи стають такі гнучкі, легкі, ритмічні, немов вона співає всім тілом, одягненим у чорне, але тонким і молодим, як у дівчинки. Мене особливо хвилює ця чорна строга сукня й молоде співуче тіло, таке рухливе та гнучке, але таке м'ягке й без волі, коли торкаюся його".

Клавдія Петрівна, персонажка з роману "Записки Кирпатого Мефістофеля". Фото згенероване за допомогою ШІ

Можливий прототип Клавдії Петрівни

Інформації про те, з кого саме списував Винниченко образ Клавдії Петрівни, немає. Однак деякі дослідники припускають, що прототипом Клавдії Петрівни могла стати Люся Гольдмерштейн, з якою Винниченко мав складні й драматичні стосунки у 1908−1911 роках. Вони познайомилися в Женеві, а згодом поїхали на Капрі. Люся була старшою за Винниченка на два роки, і їхні стосунки переросли в серйозні, але дуже складні, з багатьма пристрастями, болем і взаємними звинуваченнями. Люся народила сина Володю, який прожив лише три місяці, що стало трагедією для обох. Винниченко пізніше відобразив ці складні стосунки у своїй драмі "Memento" ("Момент"), яка була тісно пов'язана з його особистим життям та стосунками з Люсею.

"Клава — хороша женщина, й я задоволений, що вона моя жінка. Але, як вона тепер живе, я не знаю, бо бачуся з нею дуже рідко. Все ж таки, як посилаю Нечипоренкові гроші на заслання, стараюся, щоб Клава не знала, — їй не шкода грошей, але вона турбується, щоб знайомство з такими людьми не попсувало мою кар'єру. Вона не кричить, а тільки плаче. Я все ж таки волію не бачити цього й замикаюсь у кабінеті" — такими словами Михайлюка завершується роман.

Про "Записки Кирпатого Мефістофеля"

"Записки Кирпатого Мефістофеля" Володимира Винниченка — це психологічний роман у жанрі модернізму, вперше опублікований у 1917 році. Твір кидає виклик суспільству свого часу, досліджуючи складні моральні конфлікти та суперечності людської натури. Через образи персонажів, таких як цинічний адвокат Яків Михайлюк, одинока мати Клавдія Петрівна та інші, Винниченко порушує питання руйнування традиційної сім'ї, свободи у виборі життєвих шляхів та двозначності моральних принципів.

Роман сповнений автобіографічними мотивами та реалістичними замальовками з життя Києва початку ХХ століття. Винниченко досліджує конфлікти між розумом і почуттями, старими і новими цінностями, а також питання батьківства та особистої відповідальності.

Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube