Звернення до Майдану на Народному Віче 9 лютого 2014 року

Сьогодні на Майдані знову сотні тисяч людей.

На жаль, сьогодні я не можу сказати вам чудодійного плану, який уже завтра принесе нам перемогу. Більше того, я не вірю в якісь зовнішні – поза межами нашої держави – дива, які дадуть нам цю перемогу.

Я вірю в те, що стійкість, впертість, переконаність у своїй правді може дати нам цю перемогу.

Подивіться на наші барикади. Вони в теплі стали ще міцнішими від часу. Вони стали кам'яними. Так само міцними й непохитними стали переконання в наших душах.

Хіба хтось із нас сьогодні сумнівається, що Майдан збирався боротися не за якісь окремі політичні інтереси, за наше майбутнє?

Хіба комусь ще треба доводити, що Майдан і є двигуном історії України?

Хіба й досі хтось сумнівається, що без нашого виходу на Майдан щось у країні зміниться?

Наші переконання стали міцнішими, пройшли випробування «Беркутом», кулями, кийками, брехнею, бездіяльністю парламенту. Ми знаємо точно, що нікуди звідси не підемо, бо без нас нічого не зміниться в цій феодальній країні. В країні, де одна межигірська сім'я захопила владу і за правом феодала наділяє майном, життям, злиднями і смертю своїх підданих.

Ми нікуди звідси не підемо, доки не скасуємо цей феодалізм, доки не прорвемо цю загату рабства і не станемо на шлях до нормального європейського життя.

Як я розумію, ви сьогодні хочете плану конкретних дій.

Але хочу сказати: так само як міцні й стабільні наші барикади – так само непорушний і стабільний і наш план.

Він насправді простий: зміна системи влади через скасування узурпації влади президентом України. Має бути повернута демократична Конституція 2004 року як нові правила співжиття громадян і влади.

Це – пункт номер один нашого плану, і без нього нічого не зміниться в Україні навіть якщо зміняться прізвища президента, прем'єра та спікера в нашій країні.

Другий пункт. Ми готові отримати або технічний позапартійний уряд, або навіть взяти на себе повну відповідальність за ситуацію в Україні опозиційним урядом, який забезпечить фінансово-економічну стабільність і чесні президентські вибори.

Нас влаштовує будь-який керівник такого уряду лише при одній умові: якщо посада прем'єр-міністра не буде фіговим листком, що прикриє силові органи Партії регіонів. МВС, податкова, Мін'юст – всі інші каральні й фіскальні органи – так само мають бути в руках опозиції або позапартійних спеціалістів.

Без таких повноважень будь-який новий уряд стане для нас лише відстроченим вироком.

Пункт третій. Лише після того, як ми змінимо Конституцію, отримаємо уряд не «регіоналів» настане час для переговорів з Януковичем. І їхнім предметом може бути лише спосіб і час його відставки.

Ми всі вже стомилися й чекаємо новин з парламенту. Але, кажучи по правді, бачимо там рівновагу. На тих депутатів, які б хотіли втекти з «Титаніка» Януковича, зараз діють дві сили. З одного боку – безмежів'я Генеральної прокуратури, яка може будь-якого народного депутата вже завтра «упакувати» в тюрму (навіть якщо весь цей час він був вірним псом режиму), а також путінська митниця, яка зараз знову перекриває дорогу їхньому бізнесу до російського ринку в момент їхньої готовності перейти на бік народу. А з іншого боку – наш Майдан і західні санкції, що вже реально діють.

Що треба зробити, щоб терези переважили на наш бік?

Відповідь лише одна – збільшувати загони самооборони. Це – найкраща відповідь для посилення наших переговорних позицій у Верховній Раді.

Тому всі записуйтеся до загонів самооборони!

Всі кияни, гості міста, які зараз тут присутні, підійдіть до будь-якої сотні й запишіться добровольцем.

Кияни, яким завтра на роботу: покладіть у багажник вашого автомобіля міцне взуття, теплу куртку, бронежилет, каску і бейсбольний засіб проти «Беркута» – і будьте готові за першою тривогою з'явитися на Майдані.

Станьте самооборонцями Майдану і свого майбутнього.

Чим чисельнішою стане самооборона, тим сильнішим стане і Майдан, і наша переговорна позиція у парламенті.

Тим ближчою стане наша перемога.

Ряди самооборони мають збільшитися на кілька десятків тисяч.

Кияни: цілуйте дружин, обнімайте дітей і записуйтеся у загони самооборони, бо ви оборонятимете не лише Майдан, не лише барикади, ви оборонятимете свої родини, своє майбутнє, свою Україну.

І ще один дуже важливий крок має перетиснути ці ваги на наш бік. Ми маємо спільно організувати Східний Майдан. Там, де не менше третини українців на останніх виборах голосували за опозицію, 30-40 відсотків виборців у Харкові, Дніпропетровську, Одесі, віддали свої голоси за всі види опозиції, має постати Східний Майдан.

Там – наші брати, які чекають від нас допомоги. А ми так само чекаємо їхнього голосу.

Друзья с Восточной Украины!

Вставайте! Не верьте бреду, который вам рассказывают о кучке «озверелых бандеровцев, спустившихся прямо с Говерлы» и «захватили Киев». Тут стоит преимущественно русскоязычный Киев. Услышьте тех, кто обращается к вам на вашем языке.

Услышьте истину своим украинским сердцем.

Здесь собрались люди не ради того, чтобы кого-то привести к власти. Здесь собрались люди, которые хотят изменить страну.

У нас вместе есть три общих требования.

Хватит воровать! Так не может быть, чтобы весь бизнес страны уничтожался, народ жил ниже черты бедности, а сын президента в год наращивал свои капиталы за год на 7 тысяч процентов. Так что хватит воровать. Это – общее требование всей Украины. Становитесь вместе с нами!

Хватит нас унижать. Неужели вы, наши браться в Донецке, на Слобожанщине и в Таврии за все эти годы беспредела «рыговской» банды не почувствовали на себе что означает стоять на коленях. «Донбасс, который никто не поставит на колени», на самом деле уже лежит. Он лежит под этой бандой, которая высосала из Донбасса все соки.

Вставай, Донбасс! Вставай, Восток! Вставай вместе с нами!

Вам говорят, что здесь какая-то «другая» Украина. И нас опять пытаются разделить.

Хватит нас разделять! Только разделяя нас эти бандиты и приходят к власти. Эти игры время прекратить. Мы – единый и гордый народ. Не надо нас делить!

Мы вместе скажем: Слава Украине!

Друзі. Тут у Києві, в центрі нашої великої країни ми маємо бути впевненими у своїй перемозі.

Ми переможемо хоча би тому, що збираємося тут вже навіть не за сигналами політиків, а за велінням свого серця. Зізнайтесь самі собі: чому ви сьогодні на Майдані? Та тому, що інакше ми вже жити не можемо. Ніхто з нас вже не повернеться в стійло. Ніщо не здатне повернути нас у той стан покірної мовчанки, який був ще рік тому – напівтюрми й напівдурдому. Такої України вже більше немає.

Наша перемога в єдності. Коли на вулиці Грушевського «заговорив» «Молотов», Янукович погодився на переговори. Коли в областях люди увійшли в свої адміністрації, президент викинув із своєї повітряної кулі мішок з баластом – прем'єра Азарова.

Але його повітряна куля вже не піднімається. Вона більше не літає, бо здулася.

Овоч уже дозрів. Тут – на Майдані – ми чекаємо, коли він це, нарешті, усвідомить.

Ми – попри все – стоїмо на ґрунті конституції, закону і українського права.

Наша перемога обов'язково буде. І не тому, що у нас є найкращі у світі керівники. Хоча вожді в нас є, і їх треба підтримувати. Ми можемо й маємо їх критикувати, але інших керівників у нас немає і без них неможливо досягнути перемоги.

Тому, навіть критикуючи, не забудьте їх підтримати, зберігати єдність між Майданом і політиками аж до перемоги.

Ми переможемо не тільки тому, що у нас найкращі світі закони. Кажучи по-щирості, у нас вони вже давно не працюють, бо «працюють» злодії в законі.

Ми переможемо тому, що ми щонеділі ось так стотисячно збираємося на Майдані, бо тут вирішується наша доля.

Саме в Києві зараз вирішується, де пройде кордон Європи, де пройде кордон свободи. Але ми з вами знаємо, що він пройде не біля Чопа, а біля Хутора Михайлівського.

Знаю, що третя холодна європейська війна добігає кінця і перемога в ній буде за Україною.

Бо ми є сила.

Слава Україні!